Мовчить «Наша віра». І наша влада
Майже сенсація: про бездіяльність нової влади заявили ті, хто стояв на Майдані, – відомі громадські діячі, лідери організацій, які із зародку президентських перегонів підтримували кандидатуру Віктора Ющенка. Звісно, це емоційний сплеск, але не безпідставний.
Народний депутат з «Нашої України», голова комітету ВР з питань боротьби з корупцією і оргзлочинністю, лідер партії Християнсько-демократичний союз Володимир Стретович, голова організації «Громадянська позиція», президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко, один з лідерів «Пори» Євген Золотарьов та відомий дисидент-шістдесятник Євген Сверстюк провели прес-конференцію «Бездіяльність нової влади щодо захисту закону, прав громадян і утвердження справедливості в країні».
Про причину «Вечірка» вже інформувала: увечері, 4 лютого, близько 30 невідомих молодиків і людей у рясах вчинили напад на патріархію УАПЦ та редакцію газети «Наша віра», викинули на сніг редактора, доктора філософії, письменника, шевченківського лауреата та лауреата премії ЮНЕСКО Євгена Сверстюка, багаторічного політв’язня комуністичного режиму Віталія Шевченка та канцлера патріархії УАПЦ, настоятеля храму Валерія Копійку.
Минуло півмісяця. «Наша віра» не виходить, церковна школа й Інститут візантиністики не працюють, бібліотека й виставка ікон зазнали руйнувань. «Та найбільша ганьба – церква ж зачинена, люди моляться на порозі і на морозі», – з сумом повідомляє сивоголовий в’язень сумління Євген Сверстюк. «Із трьох джерел, зокрема й від народних депутатів, звістку про напад отримав міліцейський міністр Юрій Луценко», – стверджує Олександр Сугоняко. Знають про інцидент, як наголошує Є.Сверстюк, також прем’єр з віце-прем’єрами. «Нема даних, чи відомо Президентові», – додав редактор.
– Владі пора вже переходити від переможної ейфорії до рутинної праці. Подивитися на людей, захистити, говорячи словами нашого Президента, маленьких українців, бо натхнений Майданом народ може сказати своє слово вдруге, – запевнив Володимир Стретович.
Звісно, нині можна дорікнути цим людям, що дуже зарано вони звинувачують неосідлу повністю владу. Може, просто ображаються Сугоняко зі Стретовичем, що їм як активним революціонерам не дісталося у ній посад. Але як юрист Стретович переконаний, що міністрові Луценку достатньо було лише вказати підлеглим: «Зробіть усе згідно із законом!» А закон такий: учасників насильницьких дій треба затримати, ситуацію врегулювати, а організаційні й майнові суперечки вирішувати у суді. Наразі біля церкви на вул.Трьохсвятительській «Пора» встановила намет. «Їх буде більше, пікетуватимемо владу, застосуємо інші методи тиску на тих, хто закриває очі на злочин», – каже Золотарьов.
Приміщення перебуває в комунальній власності Києва, патріархія УАПЦ, за словами Сверстюка, його орендує. Але конфлікт, на думку учасників прес-конференції, більше громадсько-політичний. Сугоняко вважає цей напад «провокацією глибинного плану» проти Ющенка. Мовляв, навіть Кучма не посмів закрити опозиційну газету, викинути на вулицю шістдесятників, повісити замок на двері храму… Світ би після цього подумав, що Україна – це Білорусь. А з перших днів президентства Ющенка таке трапилося. Однак відомо й інше: напад вчинили ті, хто торік, 30 вересня, від імені УАПЦ заявили про підтримку Віктора Януковича, попри проголошений патріархією нейтралітет на виборах. Більше того – на прес-конференції журналістам роздали документальні свідчення того, що впродовж чотирьох років цю групу опікував сам Кучма, аби зберегти панування Московського Патріархату і не допустити обрання главою УАПЦ Костянтина Багана, митрополита УПЦ у США. Євген Сверстюк опублікував у «Нашій вірі» десятки викривальних статей щодо цих фактів. Може, й це стало причиною нападу. Але не виправданням. Бо й для з’ясування друкованої правди є суд.
«Наша віра» витримала протидію совєтської влади. Вона видавалася як опозиційна при режимі Кучми. Першого дня влади В.Ющенка і Ю.Тимошенко редакцію викинуто на сніг – і на Сверстюка можна вже не зважати… І про це мене запитують з Америки, Німеччини, Польщі, Канади та Франції. Що їм відповідати?», – пише Євген Сверстюк Президентові й Прем’єр-міністру. І чекає відповіді.