Коли весна заскочила

Таку сезонну роботу, як звільнення від снігу проїжджих частин і тротуарів, вигадали, розумні люди. Бо дбали не тільки про те, щоб перехожим не загрузати у кучугурах, а й про день прийдешній: а що, як вередлива погода повернеться обличчям до весни і неприбрана зі шляхів снігова маса… потече?! Отож устократ краще потрудитися заздалегідь лопатою або й, у разі потреби, бульдозером, ніж потім чути звідусіль нарікання і прокльони з приводу промочених ніг, застуди, а відтак, спалахів хвороб.

Не знаю, може, й справді, Помаранчева революція, наметові пристрасті й інавгураційні радощі дещо розмагнітили наш комунально-жеківський і шляхово-експлуатаційний люд. До снігу, який так порадував нас у лютому, хоч мокруватим був із самого початку, ми поставилися занадто ліберально. Нехай, мовляв, полежить біленький, помилує око. Економія снігоприбиральних і енергопаливних ресурсів, знову ж таки.

Але цей «біленький», надміру розбухлий і залежалий, за невблаганними законами природи перетворився у брудну і аж ніяк не естетичну на вигляд пульпу, а згодом узагалі розплився величезними, оспіваними ще Гоголем миргородськими калюжами. Біля багатьох-багатьох тролейбусних і автобусних зупинок – ось що прикро. Біля переходів і під\'їздів будинків, на ринках, стоянках тощо.

Ви скажете, в усьому треба бачити прекрасне. Он Рєпін якось сказав, що справжній митець повинен і калюжу сечі намалювати так, щоб від картини очей не можна було відвести. Важко із цим не погодитись. Якось ми з покійним українським поетом Василем Діденком зустрілися на розі Володимирської і тоді ще Леніна. Зайшла мова про щойно опублікований у «Правде» вірш Євтушенка «Кабичегонєвишлісти». Тонкий лірик, автор безсмертного «На долині туману…», подивився на таку он «постснігову красу» (а було це десь на початку березня) і мовив: «О! Цей вірш, від якого ти в захваті, мені нагадує оцей брудний напівсніг-напівкалюжу. Євтушенко, мабуть, й однієї ночі з ним не переспав!..» Як бачимо, й калюжа може надихнути на метафору.

...Пишу ці рядки, а промочені ноги підсовую ближче до ввімкненої, попри незимову теплінь, електропічки. Може, Бог дасть, пронесе, обійдеться без нежитю і ГРЗ.