Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Латвія в Україні Андріс ВІлцанс: «Насамперед визначили своє місце в Європі»
Сьогоднішнє наше знайомство з послом країни, з якою ще кільканадцять років тому ми входили до складу однієї держави. Але нині нас відокремлюють не тільки інші країни, а й віддаляє рівень життя.
– Під час української революції до нашої країни була прикута увага всього світу. Ви її бачили, так би мовити, зблизька. Як охарактеризуєте?
– Як приємну несподіванку. А ще як унікальну: досі не було жодного випадку, щоб у країнах СНД не пролилася кров під час таких кардинальних змін влади. А що до наслідків, я виділив би кілька. По-перше, нарешті українці знайдуть відповідь на запитання, чи є вони політичною нацією. По-друге, перед Києвом відкриваються реальні перспективи внутрішнього та зовнішнього реформування та зближення з Європою.
– Чи можна стверджувати, що саме завдяки масовій участі киян Помаранчева революція перемогла?
– Перемогу зумовили кілька чинників: добре організована діяльність штабу «Нашої Украни» та коаліції «Сила народу»; певна розгубленість команди Віктора Януковича і потужна підтримка світової спільноти, як раніше любили казати – «усього прогресивного людства». Звісно, що і роль киян у тих подіях переоцінити важко. Уявімо, скільки проблем, і передусім транспортних, створив для міської влади «окупований» наметовим містечком Хрещатик. Однак мер не лише жодного разу не дорікнув учасникам акцій протесту, а й всіляко сприяв їм. Гадаю, якби кияни підтримали іншу сторону, то успіх революції був би примарним.
– Як почуваються нині українці в Латвії?
– Це відносно молода, однак досить потужна діаспора серед інших національних меншин. Українці становлять близько трьох відсотків усього населення, а це 60 тисяч. Здебільшого вони переселялися на латвійські терени відразу після Другої світової війни і віддавали перевагу великим містам. Знаю, наприклад, що багато випускників Одеської національної морської академії працюють у Вентспільському порту. У Ризі є українська середня школа, яка вважається однією з найкращих діаспорних шкіл. Нещодавно відкрито український інформаційний центр. Можемо лише радіти, що українці активно інтегруються в латвійське суспільство, не забуваючи при цьому, якого вони роду.
– Що змінилося в житті латвійців зі вступом країни до ЄС?
– З’явилися перспективи. Можливість здобуття нашими громадянами престижної європейської освіти, працевлаштуватися в тій країні, яка їх приваблює, а також можливості подорожувати Європою не лише за турпутівками.
– Чи можливо зараз говорити про реальні шанси для нашої держави бути в ЄС?
– Говорити, звісно, ніхто не заборонить. Але вважаю, що перш ніж говорити, треба почати щось робити, користуючись тим, що зараз вималювався досить привабливий політичний образ України. З огляду на досвід Латвії можу сказати, що із самого початку відновлення державності передусім ми намагалися досягти консенсусу політичних еліт. Чітко сформували своє бачення нашого місця в Європі, тому попри досить часті зміни урядів та інші проблеми ми цілеспрямовано пройшли цей шлях.
– Що б хотіли побажати чи порадити новому українському Президентові?
– Гадаю, що ваш Президент краще за мене знає, що йому потрібно робити. Під час своєї виборчої кампанії він уже пройшов і вогонь і воду. Тому хотів би побажати, щоб у нього вистачило сил та мудрості подолати ще й мідні труби, що теж непросто.