Хтозна, ким би став Василь Симоненко, якби пожив довше – ще за життя відомим українським поетом чи, як Василь Стус, борцем і страдником. За неповні 28 він устиг чимало – написати віршів на кілька збірок, більшість яких надрукували вже після його смерті, опанувати премудрості журналістики, попрацювати в газеті «Черкаська правда». Романтичний селянський син із мрійливими очима, залюблений у рідну мову, слово, традиції, прямих репресій хоч і не знав, але докорів у націоналізмі не уникнув. За рядки...