Лютневий іспит на відмінно Албанія–Україна 0:2

Українська футбольна збірна таки перемогла албанців у своєму першому офіційному матчі в новому році. А скільки було побоювань, посилань на пору року, на відсутність ігрової практики, на травми провідних гравців! Отож, після шести матчів «жовто-сині» лідирують у другій відбірковій групі до Чемпіонату світу в Німеччині і випереджають найближчих переслідувачів, греків, аж на шість очок.

Нарешті й нам почало щастити: і рефері не вперся рогом, і з двох два забили, і від «рикошетної хвороби» не занудило. Інакше як везінням пояснити таку «переконливу» перемогу не можна. Найперше – те, що в лютневі суперники нам жереб подарував саме Албанію, яку перегравати слід у будь-якому складі, і будь-коли, а не тих же ж греків чи данців. По-друге, «дурних» помилок наробили, нарешті, не ми, а суперники. І головне – реалізація створених моментів біля чужих воріт у наших була фактично стовідсотковою. Забивали, проте, зовсім не ті, на кого сподівалися. Справжнім сюрпризом став вихід на поле впродовж останнього півріччя травмованого Андрія Гусіна. Він замінив іншого травмованого – Сергія Федорова. Та була в Олега Блохіна ще одна причина його поставити на гру – з’ява у господарів у стартовому складі Ігле Таре, нападника, який украй потребує «персональника». Кращого ж за Гусіна навряд чи в країні знайти. Андрій не тільки справився з дебелим балканцем, він ще й підключався, коли треба, до атаки й… подвоїв рахунок.

Щоправда, ми забігли дуже наперед, а спочатку був перший тайм і був Андрій Русол. Цих Андріїв у збірній України – половина команди (шість!), тож не диво, що забивають саме вони. Однак ми сподівалися на двох інших – на Воронина і Шевченка… Після того, як наш захисник Русол двічі «провалився» на своїй позиції, за одну з яких дочекався «гірчичника» від містера Беннетта, Олег Блохін, здавалося, ладен був замінити його, від біди подалі: Русол відверто демонстрував наш традиційний «весняний футбол». Ніби відчувши на своїй спині погляд тренера, Андрій побіг на перший же кутовий до воріт суперника, і тут нам знову пощастило: «накрили» всіх, а цього забули і – нате вам – під поперечину (40-а хвилина). Не поцілити з лінії воротарського було складно, ще й на замах албанці відважили часу з горою – 0:1!..

Місили албанці багнюку перед нашим штрафним майданчиком до кінця тайму, але серйозних зауважень до нашого захисту більше не виникало, так і пішли на перерву. По перерві «малиново-чорні» знову спробували притиснути збірну України до її воріт, одначе контратаки у виконанні наших обох «іноземців» не давали змоги «балканським орлам» сліпо перти на редут. Особливо старався Воронин. Діапазон його дій був найширшим у команді, та взаємодія з Шевченком майже в усіх атаках кульгала на обидві ноги. Мусимо нагадати, що і той, і той приїхали до Тірани з ушкодженнями. Коли, здавалося, нарешті вони змогли організувати один-єдиний вихід сам-на-сам, як Воронину нараз забракло фантазії і він просто гепнувся через голкіпера господарів, Мартина Стракашу. Яке там пенальті!? Ще один «гірчичник», за симуляцію. Загалом маємо чотири попередження (плюс Шелаєв та Воробей), і цього таки забагато, як для гри з аутсайдером.

У перших двох третинах другого тайму, крім намагань Таре поштовхатися з Гусіним, ніяких особливих проблем у наших хлопців не виникало. Блохін уміло побудував гру команди від захисту, албанці ж зовсім не майстри, як виявилося, долати таку оборону. Тому Гусін також став відлучатися до воріт суперника під час стандартів. Такого легкого гола він, мабуть, за свою кар’єру не забивав. Навіть ноги не підставляв – як біг, так і завів м’яча навпротихід Стракоші. Головне, що Шевченко навісив зі штрафного, немов у долоні підніс – 0:2. До кінця матчу залишалося 30 хвилин, тож «орли» наставили кігті й понеслися на Шовковського. Якби вони забили в цей проміжок часу, то їм ще залишалася надія на останні секунди, і на примарну нічию. Втім, українці не стали спочивати на лаврах, а під командирські вигуки Блохіна фланговими забігами Гусєва та Воробея не відпускали албанців на тотальний штурм. Коли ж господарі зрозуміли, що момент утратили, гра перетворилася на тягуче очікування. Отоді німецький наставник збірної Албанії Ганс-Пітер Брігель і замінив Таре, випустивши ветерана Боґдані. Проте найпомітнішим в останніх атаках «орлів» став Скєла. Найбільше запам’ятався його удар зі штрафного, після якого м’яч гінко влучив у поперечину. Нам черговий раз пощастило. Пощастило і тоді, коли «любителю рикошетів» Олександрові Шовковському треба було очима супроводжувати м’яча, який після зіткнення з головою Шелаєва просвистів повз праву стійку…

Невже почалося свято і на нашій вулиці?