Висока хутряна… дипломатія
Роботи вінницького дизайнера зі шкіри і хутра Марини ЯрославськоЇ відомі не лише в Україні. У рамках культурної програми «Рік України в Грузії» її зимову колекцію було представлено на міжнародному конкурсі крижаних фігур «Бакуріані-2005». На думку учасників фестивалю, «перші помаранчеві ластівки із Наддніпрянщини» стали символом добросусідства і співпраці. Вони принесли із України не просто відлигу, а таку довгоочікувану східноєвропейську весну.
Повернувшись додому, Марина Ярославська погодилася прийти до нас у редакцію і розповіла про новації у світі моди і про те, як сприймають нас південно-східні сусіди: «Там у Грузії часто розпитували про те, що відбувалося в Києві на Майдані й загалом в Україні. По тому, як люди слухали, було видно, що це не просто люб’язність, а справжній інтерес і співпереживання. Спілкувались ми і з президентом Грузії, і зі звичайними людьми без перекладача. Як відомо, Михайло Саакашвілі добре володіє українською мовою. А ще, і це надзвичайно чудово, він категорично проти будь-яких офіціозів.
– Пані Марино, наскільки мені відомо, Бакуріані – невеличке курортне містечко.
– З високим агатовим небом, кришталевими зірками, неймовірно білим снігом і надзвичайно вільним повітрям! Така собі мекка для лижників і туристів. Під старий новий рік люди вирішили відпочити й влаштувати свято – міжнародний конкурс крижаних фігур. Майстри набудували безліч веж, наяд і пегасів. Все було просто чудово. Але, на думку Президента Грузії Михайла Саакашвілі, цікавинкою цього свята мала стати популярна на Кавказі жовтогаряча українська мода.
– Отже, можна сказати, що помаранчеве тепло українських сердець зігріло душі учасників «крижаного шоу».
– Усі знають, що наші українські дівчата – найкрасивіші у світі. А якщо врахувати, що виступали вони під музику Руслани і виходили на подіум в оранжевих, білих і червоних шубках, то можете лише уявити, якими оваціями їх зустрічали глядачі. Такого прийому нам ніхто ще не влаштовував.
– Після такого успішного виступу, напевне, надійшло чимало ділових пропозицій? І, мабуть, не просто було зберегти вашу колекцію і тим більш – манекенниць. Кавказці – народ темпераментний.
– Хоч як це дивно, та обійшлося без кавказьких полонянок. А наші шубки сподобалися. Більшість із них одразу купили. Найцікавіше було те, що з проханням про продаж найчастіше зверталися не жінки, а чоловіки. І це правильно. Щодо ділових пропозицій. Вважаю дуже символічним те, що у рік України в Грузії мені запропонували відкрити два бутіки. У Тбілісі та Києві.
– Пані Марино, якщо перефразувати відомий вислів, то вийде: «Покажи, в чому ти ходиш, і я скажу, хто ти». Наскільки це правило точне?
– Насправді, якщо пильненько придивитися, то можна довідатися не тільки про фінансові можливості, а й про характер людини в шубі. Наприклад, якщо жінка одягнута в норкову – «бізнес леді», як правило характер холодний, стійкий. Якщо таку шубку оздоблено соболем і куницею – то пані з витонченим смаком і умінням розуміти, бачити й чути. У котикові й нутрієві вироби вдягаються жінки тихі й урівноважені. Лисиччине хутро полюбляють найбільш сексуальні й вибагливі. А далекосхідного соболя обирають справжні леді.
– А насправді, вам не шкода тваринок?
– Складне запитання. Я вважаю, що моє завдання – не зіпсувати той матеріал, що мені подарувала природа, донести його тепло, позитивну енергію до споживача.
– Марино (моя співрозмовниця зізналася, що вона за східним гороскопом «Тигр»), чи можете ви охарактеризувати свого тигра? За стилем він той, що чатує, чи той, що крадеться?
– У всякому разі не той, що тупцює на місці. Я – жінка. Мода і врода – теж жіночого роду-племені. Кожна з нас намагається завоювати свого чоловіка. Від того, наскільки вдало це виходить, залежить гармонія нашого життя. І про це не можна забувати.