«Цікава» пропозиція
Завдяки екстравагантній зовнішності та певним інтелектуальним здібностям 26-річний Артем працевлаштовувався без будь-яких клопотів. Одначе ніде надовго не затримувався.
Знайомі лише дивувалися: здоровий красень, а працювати зась. Ледар неймовірний. Довелося Артемові й цього разу писати заяву за власним бажанням…
Більше роботи не шукав – набридло. Певний час відпочивав. Дні минали швидко, гроші закінчилися. Незчувся, як ускочив у халепу – потрапив у боргову яму. Треба негайно віддавати. Проте нічим.
…Уже третій день Артем блукав засніженими вулицями Києва. Мозок свердлила лише одна думка: гроші, гроші, гроші.
Із-за рогу будинку, в якому мешкав Артем, раптом вийшов чоловік і ледь не зіштовхнувся з нашим героєм. Це був Ашот Карапетян, колишній приятель Артема. Свого часу вони підтримували тісні стосунки. Але згодом шляхи їхні розійшлися. Кожен займався власними справами. Подейкували, що Карапетян потрапив за ґрати – чи то за розбій, чи то за крадіжку. Як і водиться, привіталися, згадали юнацькі роки, спільних знайомих. Артем розповів про свій клопіт.
– Тобі не позаздриш, – поспівчував Ашот. – Та не переживай – щось придумаємо. Є тут одна квартирка: «ганчір’я» там – неміряно. Зайдемо без проблем. Коротше кажучи, будуть у тебе грошенята…
– Згода, – тільки й вимовив Артем. Пропозиція здалася йому цікавою. Та й скільки тієї роботи…
За кілька хвилин розробили план пограбування квартири. Домовилися про місце і час завтрашньої зустрічі. На тому й розійшлися.
Другого дня по обіді партнери зустрілися в умовленому місці. Ашот на хвилинку зазирнув до свого знайомого Петровського і звідти зателефонував на квартиру Веніаміна Ковальчука.
– Я вас уважно слухаю, – на тому кінці дроту почувся доброзичливий голос. Це був п’ятнадцятирічний син Ковальчука – Юліан.
– Вас турбує електрик, – повідомив Ашот. Ми перевіряємо функціонування електролічильників. За кілька хвилин завітаю до вашої квартири…
– А не могли б ви зайти пізніше, – чемно відказав юнак. – Окрім мене, нікого немає вдома. Та і я зараз маю йти.
«Новоспечений» електрик почав розповідати про свого страшного начальника, про тяжку роботу й непомірні плани. У разі ж невиконання завдання керівник погрожує звільнити з роботи.
– Будь ласка, молодий чоловіче, зачекайте хвилинку-другу. Я швидко перевірю квартирний лічильник, поставите відмітку й… Дуже прошу вас, – благально проскиглив Карапетян.
Хлопець вирішив-таки дочекатися електрика. За кілька хвилин у двері вже дзвонили. Юліан впустив «електрика». Той, зайвий раз вибачившись, заходився біля лічильника.
– Ой, – раптом вигукнув Ашот, – так квапився, що викрутку забув. Молодий чоловіче, не могли б на кілька секунд позичити свою.
Юнак пішов до кімнати. А в цей час Карапетян відчинив вхідні двері й до квартири шмигнула людина в масці. Це був Артем.
Перша половина «операції» вдалася. Але сценарій «тихого» пограбування квартири зіпсував друг Юліана – Олександр. Він очікував на Юлія в тій кімнаті, куди вскочив Артем у масці. Сашко виявився не з полохливого десятка. Зметикувавши, що перед ним грабіжник, із кулаками кинувся на нього.
Бій виявився нерівним. Кількома ударами кремезний Артем збив юнака з ніг. Падаючи на підлогу Олександр встиг зірвати з грабіжника маску. У злодієві він упізнав знайомого, котрий мешкав у сусідньому будинку. Незважаючи на це, зловмисник продовжував бити хлопця. Коли той знепритомнів, зв’язав йому руки.
На відчайдушний крик про допомогу з іншої кімнати вискочив Юліан. У руках він тримав стартовий пістолет. Карапетян вибив у юнака зброю, ударами в голову поклав того на підлогу і зв’язав руки.
Боротьба закінчилася повним тріумфом бандитів. Оглядаючи кімнату, в око тандему впав фотоапарат «Олімпус» вартістю 544 гривні. У передпокої прихопили також шубу. Ашот не погребував зазирнути в кишені хлопців. У Ковальчука-молодшого знайшов 39 гривень. Загалом же злодії винесли речей на 5083 гривні. Того дня вкрадене продали на одному зі столичних ринків.
Проте відсвяткувати вдалий «похід» грабіжники не встигли. Міліція завадила. Шевченківський районний суд міста Києва виніс злодіям вирок – чотири роки позбавлення волі.