Знести чи реконструювати?
Минулої суботи біля входу до павільйону зібралася галаслива компанія студентів, які тримали в руках транспаранти з вимогою реконструювати ринок.
– Це приміщення в аварійному стані, – пояснив ватажок демонстрантів президент Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Україна XXI століття» Ігор Литовка, – ми прагнемо європейських стандартів, тому наше місто повинно мати європейське обличчя. Тут збудують сучасний житлово-торговельний центр.
– І розважальний, – додав маніфестант Андрій.
– А це для вас дуже важливо? – поцікавилася я. – Ви особисто чи ваші батьки, друзі ходять за покупками на Сінний ринок?
– Ні, – знітився Андрій. – Я прийшов сюди, бо мені сказали прийти. А взагалі підтримую всі рішення Київради, бо вона піклується про нас, студентів.
З усього побаченого можна було зрозуміти, що учасники маніфестації – наймані, і їм насправді байдуже, що буде з ринком після 10 березня. Покричали, помітингували та й розійшлися. А люди, з якими я спілкувалася на ринку по обидва боки прилавків, у розпачі.
Валентина, підприємець:
«14 років ходжу сюди на роботу. Прилавок – це мій і моєї дитини прожитковий мінімум. І тепер мене виганяють на вулицю. Керівництво пояснює, що приміщення в аварійному стані. А чому вони про це мовчали торік, позаторік?»
Наталя, підприємець:
«Нам не продовжили термін на оренду приміщення, і цим самим дали зрозуміти, що ми їм не потрібні. Ніхто не переймається тим, що люди залишаться безробітними. Я два тижні стояла на Майдані, і зараз стоятиму тут доти, доки не восторжествує справедливість. Наш робочий день щоранку починається з мітингу. Нас не залякають!»
Жителі мікрорайону всіляко підтримують торговельників. Старі й молоді зацікавлені в тому, аби Сінний ринок працював.
Тетяна Швацька дуже обурювалася з приводу закриття ринку і будівництва на його місці торговельно-житлового будинку. – В окрузі немає жодного гастронома, овочевого магазину, навіть хліба інколи складно купити, – бідкалася жінка. – За цими покупками йдемо на ринок. Колись тут можна було купити овочі прямо з поля – приїжджали автомашини з приміських радгоспів. Тепер – суцільні перекупники. Бабусі крадькома продають картоплю, цибулю на тротуарі за територією ринку.
Я спустилася вниз, де й донині торгують старовинними речами, антикваріатом. Це улюблене місце колекціонерів, бо саме тут можна придбати річ, якої так не вистачає в колекції. Тут часто бувають іноземці, не раз бачили з-поміж покупців і чинного Президента України.
Ірина Михайлівна похвалилася, що минулої неділі італійці купили в неї дві алюмінієві каструлі, а Петро Іванович дуже вдало продав погруддя Леніна за 120 гривень і сподівається, що на друге ( за 150 грн.) знайдеться покупець. Дівчата-студентки уважно роздивлялися модну кофтинку всього за 10 гривень, а історик за покликанням Роман не міг відірвати очей від старовинних настінних годинників 1840 і 1870 років, старої радіоли (точнісінько така колись стояла у світлиці його бабусі). О, тут можна ходити між прилавками, як у музеї старожитностей – годинами милуватися, дивуватися, усміхатися. Адже це єдиний у нашому місті «блошиний» ринок.
– Так, ринок треба ремонтувати, а не закривати, – зауважує продавець старовини з 30-річним стажем Віктор Григорович. – Якщо керівництво так переймається, що комусь на голову впаде шматок штукатурки, то нехай поступово починають ремонтувати павільйон.
– Сподіватимемося, що влада прислухається до голосу народу і ухвалить виважене рішення.