«І засурмив Другий янгол…»
Часто трапляється, що колекціонера та чи інша знахідка не стільки радує, як спантеличує: і що воно таке? От і цей темно-сірий камінець, об який я буквально спіткнувся біля трамвайної зупинки «Каланча», що серед пуща-водицького лісопарку, подивував своєю незвичною формою. Чомусь запам’яталася дата знахідки – 12 липня, день Петра і Павла…
Утім, щось до болю знайоме було в цьому камінці. Ну, звичайно! Згадуваний у поемі «Сон» Тарасом Шевченком пам’ятник Петрові І у Санкт-Петербурзі. «Первому – Вторая…». Стилізована під скелю брила, привезена, здається, з Карелії, яку довго і прискіпливо шукав Фальконе. Тільки, звичайно, мініатюрне і «принципово» видозмінене її відтворення. Видозміненість полягає в тому, що «міні-скеля» наче сплюснулася (може, під тиском часу?) спереду і ззаду, а відтак місця для «мідного вершника» майже не лишилося...
…Зірка Полин у 1986 році багатьом атеїстам промила мізки «третиною отруєних вод». Якщо не з повагою, то з острахом почали дивитися на Іванове Об’явлення та й взагалі на Святе Письмо. Виявилося також, що й Степанові Руданському, попри його богоборство, Господь сподобив передбачити у 1857 році, тобто за 129 років, катастрофу на ЧАЕС. Про це газета писала, тож не повторюватимемося.
Про зірку Полин возвістив Іванові Богослову Третій янгол. А що інші? Над іншими знаменнями ще належить посушити голови. А ми спробуємо зосередитись на словах Другого янгола. «І засурмив Другий янгол, – і немовби велика гора, розпалена вогнем, була вкинена в море. І третина моря зробилася кров’ю…».
Гора такою ж мірою Скеля, як Полин – Чорнобиль. Тож не прискіпуймося до термінів. Зрештою, «розпалене вогнем» може бути саме щось кам’яне, скельне. Тепер настав час сказати, що ім’я «Петро» Ісус Христос дав своєму учневі Симонові, і воно означало «Камінь», «Скеля» (від грецького «петрос»). Що ж усе-таки має на увазі Другий янгол, говорячи про гороподібну розпечену брилу, кинуту у море? Поза сумнівом, це алегорія. І тут варто згадати про Мідного вершника з ім’ям Петро і багатотонну Скелю, ретельно підібрану йому для постаменту. Та це ж символ імперії – останньої на Землі, наймогутнішої і найстрашнішої тюрми народів. Недарма історія її була поділена на доПЕТРовський, післяПЕТРовський і анекдотичний «дніпроПЕТРовський» (брежнєвський) періоди. В усіх трьох назвах присутній цей «скельний» корінь! А як не згадати вірш Івана Франка «Каменярі», написаний 1878 року? Його заклик: «Лупайте сю скалу!»?
І от «скалу» розжарили і кинули у море. Невже йдеться про кінець «імперії зла» – СРСР?
Тепер звернімося до числової містики. Степан Руданський «відчув» смертоносне дихання Чорнобиля за 129 років. Поділіть це число на три – і вийде 43. Якщо рік введення в дію ЧАЕС – 1978-й – поділити на 46, то дістанемо те саме 43. Чи не діє 43-річний цикл і в пророцтві Другого янгола? Від часу написання самого Об’явлення (69 рік) до 22 січня 1918 року (день соборності українців) рівно 1849 років. Це 43 у квадраті! А тепер найцікавіше. Додайте до 69-го року 1935 (43, помножене на 45) і вийде… 2004! Без перебільшень, саме 2004 року історія вирішила, бути чи не бути імперії, відродитися їй у новій іпостасі «єдиного економічного простору» чи загинути безповоротно. Україна – наріжний камінь – Петрос! – у цьому питанні. Справжня, виборена Помаранчевою революцією, а не липова кучмівська десятирічна «незалежність України» означає смерть імперії. А що робити з датою 1878, коли Іван Франко побачив «дивний сон»? Додаймо до неї все ті ж 129 років. Ой, хоч би 2007 року «третина моря» не «зробилася кров’ю» в результаті вже остаточного зникнення пострадянської імперії – колоса на глиняних ногах.
…Сплюснулася Скеля, мов мій камінець. Не встояти на ній тепер нікому. Зате її зручно взяти і «кинути до моря».