Учора позачергово, на вимогу понад 30 депутатів, відбулася сесія Київради. Скликати народних обранців на неї почали із 20.00 напередодні. На порядок денний було винесено лише два питання: про скасування відомих рішень Київради та про заходи щодо створення регіонального ландшафтного парку.
Поспішати причини були. Не кажу вже про резонансність справи (а йдеться про земельні наділи у Пущі-Водиці), необхідність якнайшвидше «зберегти лице Київради». Річ у тім, що на 12.00 у Шевченківському районному суді було призначено розгляд скарги відомого депутата Київради Віктора Іванченка. Тож слід було встигнути добровільно скасувати «Пущанські рішення», аби в суду не було підстав змусити Київраду зробити це.
До засідання призначена депутатами комісія, що розглядала «правомірність прийняття рішень Київради про передачу земельних ділянок на вул. Вишгородській, 150, подала протокол. У ньому, зокрема, зазначено, що у процесі передачі землі порушень законодавства не виявлено, рішення Київради не були реалізовані і правових наслідків не мали. А «оскільки будинок відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами, а також громадяни, яким земельні ділянки передбачалося передати у приватну власність та оренду, не оформили документи, що посвідчують право власності… рекомендувати підготувати проект рішення Київради про скасування» (далі наводиться перелік 8 рішень Київради).
І депутати таки скасували ці рішення (докладно про їх зміст «Вечірній Київ» написав 29 січня). Але керувалися при цьому не нормами моралі, а, як сказано у преамбулі до рішення, «враховуючи численні звернення громадян, політичних партій, народних депутатів України, громадських організацій…».
Коментар у міського голови взяти не вдалося: Олександр Омельченко поспішав до Верховної Ради на затвердження Юлії Тимошенко. А герой дня Віктор Іванченко запізнювався на засідання Шевченківського районного суду. В решти депутатів щось запитувати сенсу не було, адже переважну більшість їхніх (або родичів) прізвищ ми читали у списках на виділення землі у Пущі.
Цікаве й друге рішення Київради. Отже, «з метою недопущення знищення або руйнування цінної природної території Межигірського і Пуща-Водицького лісництв до ухвалення Київрадою рішення про організацію «Межигірсько-Пуща-Водицького регіонального ландшафтного парку» вирішено зарезервувати для цього орієнтовно
2 тис. га.
Справедливість взяла гору. Шуфричі та інші не матимуть маєтків у заповідній зоні. Натомість кияни і надалі відпочиватимуть у Пущі-Водиці.