«Благословення апостола Андрія»
Мабуть, невипадково і символічно, що однойменний документальний фільм громадський фонд Святого Андрія Первозванного презентував у Будинку кіно 1 лютого – напередодні дня пам’яті мучеників-«скіфів» Інни, Пінни і Римми, яких вважають учнями «духовного засновника Києва». Хоч про них жодним словом не обмовились ні президент фонду Анатолій Коваленко, ні автор сценарію Владислав Дятлов, ні архієпископ Переяслав-Хмельницький УПЦ МП Митрофан, ні інші.
«Бачите ви гори ці. На цих горах засяє Благодать Божа, і буде місто велике, і церков багато побудує Бог…». Ці слова належать апостолові Андрієві Первозванному, одному з найближчих учнів Ісуса Христа. Коли апостоли розійшлись по різних краях і землях, йому випало нести Науку Христову жителям Північного Причорномор’я, яких греки називали скіфами. Пішовши берегом Борисфена (Дніпра) на північ, апостол Андрій досяг нинішніх Київських гір і зрік оці віщі слова. Шо це? Реальний історичний факт чи гарна легенда? Фільм режисера Олени Каретник, у якому головну роль виконує народний артист України Юрій Муравицький, пробує дати відповідь на це запитання.
Очевидно, ще за часів Київської Руси, коли писав Нестор Літописець свою «Повість минулих літ», віра в реальність відвідання Київських гір Андрієм у І столітті по Різдву Христовому була досить сильною. Син Ярослава Мудрого Всеволод, отримавши у хрещенні ім’я Андрій, будує над Подолом Андріївський монастир. Його дочка Янка була в ньому ігуменею, прославилася своєю доброчинністю і відома як свята Анна Київська. Підтверджують «скіфську» місію апостола Андрія церковні історики Євсевій Кесарійський (пом.340 р.) та Євхерій Ліонський (пом. 449 р.). Автори фільму наводять думку митрополита київського Макарія, хоча й тут же (плюралізм!) зіставляють її з думкою опонента.
З часів євангельських науковці намагалися знайти підтвердження реальності описуваних у Біблії фактів і подій у світських, навіть поганських джерелах. Адже якщо про діяння Ісуса Христа та його учнів свідчить сучасник-язичник – це найкрасномовніше переконує в їх достовірності. На жаль, автори фільму не наважилися для підтвердження реальності відвідин Андрієм Києва залучити джерела, які є далекими від християнства, а відтак, не можуть звинувачуватись у заанґажованості. Наприклад, давньоіндійський епос «Рамаяну». Вже й найбільші скептики визнають, що значна частина подій, описаних у цих орійських думах-билинах, відбувалася на Наддніпрянщині. Рама вважався земним втіленням Індри. Важко заперечувати, що назва верховного давньоіндійського божества дуже нагадує ім’я Андрій. Що ж до Андріївського хреста, про який також ішлося у презентованому фільмі, то його Х-подібна форма символізує в індуїстській релігії священний вогонь. Чи не є індійські перекази про Раму та Індру відлунням реальних подій на Київських горах І століття Р.Х.?
Презентація фільму стала помітною подією в духовному житті столиці. Хоча й без ложки-другої дьогтю не обійшлося. Кінозала чорніла від священицьких підрясників, але все це були представники Московського патріархату, тобто філії РПЦ. А де ж задекларований у статуті Фонду курс на сприяння «міжконфесійному порозумінню»? Чому до духівництва УПЦ КП й досі ставляться як до «секти отщепенців», а не як до православної Церкви, яка налічує понад 3000 парафій і представники якої були б незайвими на презентації? А чи Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у богослів’ї розуміється менше, ніж «визнаний богослов митрополит Володимир Сабодан», якому в кінострічці приділено достатньо уваги? Характерною, на нашу думку, була й репліка солідної літньої дами, почута біля гардеробу: «Усе добре. От якби тільки російською мовою!» На жаль, присутня того вечора в залі публіка, судячи з усього, у переважній більшості своїй поділяла це побажання. Коли ж ти вже прозрієш, український православний люде? Скільки ще помаранчевих революцій має прошуміти над тобою, щоб ти бодай замислився над своїм буттям?