Рік минув – бери шинель…

Чи багато в нашій країні матерів, які бажали б, аби їхні сини служили у війську? А чи багато парубків, які б із задоволенням ставали у військовий стрій? Адже служба – це не тільки фізичні й психічні перевантаження, але якоюсь мірою і змарнований для професійного становлення час. Тож намагання скоротити термін «рекрутчини» з 18 до 12 (на флоті з 24 до 18) місяців – це прояв і елементарної людяності, і державницький підхід до військової справи.

Але далеко не всі наші співвітчизники готові беззастережно підтримати такий крок, якщо Верховна Рада України прийме відповідне рішення. Багатьох, наприклад, цікавить: як за кілька місяців підготувати солдата, чи зможе наша армія бути спроможною, у разі потреби, дати відсіч агресору і, насамкінець, як підтримувати на належному рівні якість мобілізаційного резерву?

Запитання безумовно, слушні. На них відповів під час спілкування з журналістами начальник Головного управління оборонного планування – заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-майор Євген Шелест. За його словами, до змін у війську готувалися заздалегідь. Уже восени 2005 року звільнять у запас тих військовослужбовців-строковиків, що відслужили 18 місяців, і тих, що перебували у війську лише 12 місяців. І невипадково наприкінці нинішнього року в півтора раза збільшиться обсяг призову (до Збройних сил, наприклад, потраплять 40 тисяч новобранців – деяка частина із них за рахунок тих, хто має відстрочку). Зараз і в подальшому їх готуватимуть із бойової підготовки протягом трьох місяців. А призови, не виключено, проводитимуть тричі на рік.

Але головна надія – на військовиків служби за контрактом, які до 2010 року мають повністю замінити строковиків на всіх посадах солдатів, сержантів та старшин. Щоправда, в автора цих рядків є серйозні сумніви щодо такого швидкого вирішення питання. Річ у тому, що на 450-500 грн. у містах підшукати доброго контрактника важко. Та й створені на базі колишніх казарм гуртожитки навряд чи можна назвати пристойним житлом. А кожна людина мріє саме про це. Тому іти в контрактники юнаки не поспішали раніше, не поспішають зараз, не поспішатимуть, мабуть, і в майбутньому. Втім, високопосадовці в погонах сподіваються, що завдяки виконанню положень Державної програми реформування Збройних сил на 2006 – 2011 роки з’явиться можливість підвищити зарплатню контрактникам у середньому до 900 гривень. Це непогана перспектива, але чи наповниться вона життям?

І наостанок. У планах генштабістів – замінити солдатів для виконання господарських робіт цивільними особами. Тобто військові виконуватимуть тільки притаманні їм службові обов’язки. А вже внутрішню і гарнізонну службу нестимуть бійці воєнізованої охорони. Треба звикати і до цього.