Не завжди в образі Гавроша
Столична Служба у справах неповнолітніх (ССН) разом із кримінальною міліцією у справах неповнолітніх та міським Центром соціальних служб для молоді провела профілактичний рейд «Діти вулиці».
Сьогодні бездоглядна дитина не завжди асоціюється з Гаврошем: її побачиш і в шкільній формі, і з ситим обличчям, і з кишеньковими грошима для маленьких задоволень. Не лише на горищі та підвалах шукає вона притулку, а й – у дусі часу – приміром, у комп’ютерних клубах. Їх у столиці чимало. Щоправда, не кожний працює за правилами. Власники багатьох вперто «забувають» про те, що до 14.00 і тим більше – після 21.00 діти шкільного віку клієнтами клубу бути не можуть.
Можуть, та ще й як! Комп’ютерний клуб на станції «Ритм» (вул. Героїв Космосу, 4). Одинадцята година. Тридцять відвідувачів, зокрема вісімнадцять підлітків (п’ятеро – учні 83 та 253 шкіл), зависають на «стрілялках» і «бродилках». У Михайла «немає уроку, відпустили». У Богдана – «занедужав куратор і також відпустили». Антон: «тренування відмінили, вирішив прийти і підготуватися тут до вступних іспитів». Настільки захопився «підготовкою», що не захотів зупинити свого «Вульфа» (гра на виживання: що більше ворогів здолаєш, то вищий рейтинг). На запитання відповів як відмахнувся: відчепіться, хіба ж ви не бачите – я зайнятий? На зауваження працівників ССН адміністратор клубу відреагував спокійно. Видно, не вперше їх отримує. Гроші дітям повернув, додавши: «Я розклад уроків перевіряти не повинен. Нехай учителі контролюють. А в мене свій клопіт: техніка працює, всі ігри ліцензійні, техніка безпеки на найвищому рівні...»
Клуб «Дельта», що на вул. Якуба Коласа, 15, на відміну від попереднього і, як виявилося пізніше, від інших, де ми побували, вразив ідеальною чистотою, дотриманням правил і стовідсотковою зайнятістю. Відвідувачі тут здебільшого працювали, а не дуріли від віртуальної «крові». Після «Дельти» начальник ССН, депутат Київради Ольга Арканова засумнівалася: «Якщо і в інших організація роботи на такому рівні, продовжувати рейд немає сенсу. Попереджувати один одного про перевірки вони навчилися». Та її сподівання не справдилися.
У «Десперадо» (донедавна цей клуб працював у напівпідвальному приміщенні за якихось сто метрів від школи №222), ми потрапили до справжнього віртуального підпілля. У темряві, задусі, зате із жвавою «мишкою» гуртувалися чи не класичні діти підземелля. Дванадцята година дня. Троє учнів із сусідньої школи б’ються на смерть «за мир в усьому світі». Хазяїна нема. За нього сімнадцятирічний Сергій «із Прилук»: «Приїхав вступати до інституту. Зазвичай тут готуюсь до іспитів. Але хазяїн занедужав і попросив підмінити». І більше – ні слова. Звичайно, тут, як і в усіх інших клубах, гроші дітям повернули (ті пораділи: «погуляли на шару»). А потім на двері «Десперадо» повісили невіртуальний замок. Церемонія закриття супроводжувалася схлипуванням «прилучанина». На сигнал працівників ССН у школі №222 відповіли до неподобства лаконічною фразою: «Спасибі. Візьмемо до уваги. Врахуємо при роботі…»
Під кінець робочого дня – а для учасників рейду він закінчився близько другої ночі, – список перевірених комп’ютерних клубів збільшився ще на два. Цього разу було виявлено 14 неповнолітніх гравців. Попереду – нові перевірки...