2 лютого 2005 року, середа №18 (17429) останнiй номер RSS
Головна ЗВІДУСІЛЬ ПОЛІТИКА МІСТО ПОДРОБИЦІ ІСТОРІЯ СПОРТ ДОБРИВЕЧІР

 ДОБРИВЕЧІР
02.02.2005

Від майя до Майданця
Хто дививсь у глиняний «бінокль»?

Легенди, міфи, наскельні зображення… А чи немає реальніших, тобто матеріальніших, слідів відвідання Землі прибульцями з інших планет у сиву давнину? На думку письменника Олександра Казанцева, відповідь на це запитання є позитивною.

Дослідник звертає увагу на посмертні маски і досить реалістичну теракотову пластику індіанського племені майя. Вражає тут анатомічна риса, яка (на думку того ж таки О.Казанцева) не має на Землі аналогів, – ніс у майянських вождів починався не на рівні очей, як у всіх землян, а десь із середини чола. Щоправда, письменник «відкопав» цю «родову ознаку» й на протилежному березі Атлантики. Мав її Савіньян Сірано де Бержерак, який жив у Франції в XVII столітті. Довгий і потворний, за оцінками сучасників, ніс цього француза був для нього справжнім лихом. Нам же треба зафіксувати важливу для подальших умовиводів деталь. Франція – єдина країна, крім Іспанії, де компактно з давніх-давен проживають баски (Гасконь). А ці в свою чергу є народом-реліктом іберо-кавказької раси, яка до масового розселення індоєвропейців панувала в Європі, Передній Азії і Північній Африці. Варто у зв’язку із цим згадати і про баскські написи на надгробках, виявлених в Америці, і той факт, що одне з майянських племен – отоміс – розмовляє мовою, дуже подібною до мови басків. Чи мав Сірано де Бержерак баскське коріння? Чітких відомостей про це немає. Як немає їх і щодо баскського походження тих вождів майя (отоміс – ?), з яких було зроблено таємничі посмертні маски і скульптурні портрети із збереженням природної асиметричності облич.

Та звісно, ми взялися за перо не для того, щоб переказувати хрестоматійні відомості на тему палеоконтакту. Річ у тім, що згадувана анатомічна ознака простежується й на теренах України. У Майданці Тальнівського району на Черкащині та в інших місцях, де було розкопано поселення середнього і пізнього Трипілля, вченим траплялося досить багато глиняної пластики. Антропологи спробували на її підставі відтворити зовнішній вигляд типового трипільця (про належність колишніх мешканців України до іберо-кавказької раси ми вже зазначали). Що із цього вийшло, бачимо (див. фото).

Виникає запитання: а наскільки реалістичною є трипільська пластика? Чи не є вона, на відміну від майянської, занадто стилізованою? Адже противники іберо-кавказького походження трипільців наголошують на тому, що серед примітивних народів був поширений художній прийом, коли ніс на глиняних статуетках робили за допомогою двох пальців, щипком.

Стоп! Нагадуємо, йдеться про Трипілля. Дивна виходить ситуація. Коли треба показати велич нашої «індоєвропейської» прабатьківщини, прихильники слов’яномовної Аратти переконують світову громадськість у надзвичайно високому рівні трипільської цивілізації (і, до речі, мають рацію). Коли ж їм треба відсікти незручний факт, який свідчить, що стародавні жителі Наддніпрянщини радше були схожими на індіанців майя, ніж на білявих широкостих арійців, то в хід іде баєчка про начебто примітивність трипільських скульпторів.

Ні, ні і ні! Трипільська пластика, принаймні часів «зрілого» періоду, є дуже реалістичною. І те, що ви бачите на малюнку, взято не зі стелі. Це наукова реконструкція. І немає підстав вважати, що носії трипільської культури наділили себе «носочолістю», щоб навмисно зіпсувати чиюсь панслов’янську псевдотеорію.

Але якби носочолість була єдиною зачіпкою, нею можна було б і знехтувати. Ще одним феноменом Трипілля є знаменита, хоча досі не розгадана біноклеподібна посудина. Ці керамічні витвори трапляються часто, у тому ж Майданці. Вони справді нагадують біноклі. Зберігати в них щось рідке або сипуче просто неможливо, адже вони наскрізні, тобто без дна і покришки. Археологи продовжують сушити голови над призначенням дивних «культових предметів», і нікому навіть не спаде на думку, що прототипом їх міг бути саме… бінокль! А може, космічний апарат із двох модулів? Тут є простір для уяви. На нашу думку, варто поглибити техногенну версію походження біноклеподібної посудини. Адже розглядається всерйоз гіпотеза, що на саркофазі в Паленке, де були виявлені «носочолі» маски майя, зображено юнака, який сидить за пультом інопланетного літального апарата.

Для висновків, звичайно, фактів замало. Але можна припустити, що палеовізит прибульців з планети системи зірки Майя (Плеяди) був досить широкомасштабним. Землю обстежували в багатьох точках. Від Центральної Америки на заході до Трипілля на сході. Як з’явилася «носочолість»? Навряд чи може йтися про «міжпланетні» шлюби у сиву давнину. Найімовірніше, обережні прибульці могли застосовувати штучне запліднення землянок або й горезвісне клонування, що нині у всіх на слуху.

Микола Євгенович Цивірко


02.02.2005   Курков – у журі Берлінале.


02.02.2005   Китайське яйцемутант.




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.