2 лютого 2005 року, середа №18 (17429) останнiй номер RSS
Головна ЗВІДУСІЛЬ ПОЛІТИКА МІСТО ПОДРОБИЦІ ІСТОРІЯ СПОРТ ДОБРИВЕЧІР

 ПОЛІТИКА
02.02.2005

Шукати себе в часі, де немає наметів і мітингів
Майбутнє руху «Пора»

Офіційно громадянська кампанія «Пора» припинила свою революційну діяльність наприкінці минулого тижня. Хоча «порівці» завжди наголошували на тому, що всі вони активісти і не підкоряються жодному керівництву, досвід показав, що «броунівський рух» і політика – поняття несумісні. Прощальні церемонії Чорна і Жовта «Пора» проводили нарізно. Цілком ймовірно, що найближчим часом вони опиняться по різні боки мирних барикад.

У п’ятницю 28 січня найактивніші учасники кампанії в чорних футболках із білим логотипом «Пори» зібралися в Українському домі. Відчувалося, що багатьом із них незвично і навіть незручно в офіціозі великої зали зі сценою. Можливо, юнаки та дівчата не чекали, що героїв виявиться багато, а на шпальти газет і в підручники з історії увійдуть тільки одиниці. Можливо, не знали, що політики на подібних заходах говорять патетичні, але здебільшого загальні фрази. А може просто складно зупинитись і знову шукати себе в новому часі, де немає наметів, мітингів і пікетувань. Хоч би як там було, до кінця зборів досиділа щонайбільше половина залу.

На початку вшанували гімн «Пори», який, відверто кажучи, нагадував піонерську пісеньку і навіть для деяких активістів став несподіванкою. Поміж виступами «зірок» різних «сузір’їв» (народного депутата Миколи Томенка, соліста гурту «Тартак» Сашка Положинського, виконавчого директора фонду «Відродження» Євгена Бистрицького, активістів сербського руху «Отпор» Марка Марковича та грузинської «Кмари» Георгія Канделакі) ведучі показували «обличчя терору-2004» і запрошували їх до слова. Справді, багато «порівців» номінально залишаються «терористами» донині, оскільки не всі кримінальні справи припинено. Деяким членам «Пори» довелося пережити по кілька десятків арештів, побиття правоохоронцями і бандитами, виклики до СБУ та допити.

Чорна «Пора» оголосила про початок нового етапу своєї роботи – «Декучмізації України». Розслідувати злочини попереднього режиму, домагатися покарання винних і реабілітації жертв активісти збираються у формі громадської організації. Під час форуму в Українському домі неодноразово йшлося про недоцільність перетворення на політичну партію і робилися прозорі натяки на «самозваних координаторів», які нібито зробили собі рекламу на здобутках «Пори». Тим, хто хоч трохи стежив за цим молодіжним рухом, одразу стало зрозуміло, що каміння летіло в город Владислава Каськіва – колишнього координатора коаліції «Свобода вибору», якого позаочі називають «приватизатором» «Пори».

Сам Владислав Каськів на церемонії закриття Жовтої «Пори» в готелі «Русь» 29 січня 2005 року повідомив, що був лише активістом. Але ймовірну політичну партію, очевидно, очолить саме він. На це вказує навіть зміна його іміджу. Нещодавно образ Владислава з його довгим волоссям і нерідко засмальцьованими джинсами, незважаючи на зрілий вік, справді органічно зливався з революційними студентами. Минулої ж суботи він здивував усіх короткою охайною зачіскою, класичним костюмом і дуже офіційною промовою.

Суботній захід кардинально відрізнявся від форуму «чорних» в Українському домі. Серед запрошених на церемонію до готелю «Русь» найменше було самих «порівців». Натомість очі розбігалися від знаменитостей. Офіційну частину відкрив колишній «перший мільйонер», а тепер ведучий «5 каналу» Данило Яневський, перефразовуючи Тараса Шевченка: «Ми просто йшли, за нами не було зерна неправди». Водночас багато гостей дивувалися, чому організатори церемонії обрали такий пишний і офіційний формат. У офіційному буклеті «Пори» зазначено, що серед із основних її «донорів» були вітчизняні підприємці, зокрема ті, хто брав безпосередню участь у студентському русі початку дев’яностих. Аналітик з політичних питань ОБСЄ Курт Басуенер вважає, що природніше було б зібрати «порівців» на якомусь київському майдані і надати їм слово нарівні з відомими політиками. А замість вишуканих «шведських столів» краще було б видати кожному по бутерброду і чай у пластиковому стаканчику.

Представник однієї із західних організацій зізнався, що «Порі» треба було просто поставити крапку і піти з високо піднятою головою. Або вливатися в уже наявні партії, щоб не подрібнювати і без того слабо структурований політикум. Рядовий «порівець», який також не побажав бути названим, заперечив. Адже, мовляв, такому бренду, як «Пора», не можна зникати, а багатьом активістам хочеться зробити політичну кар’єру. Ідею створення партії підтримує й соціаліст Юрій Луценко. Він аргументував це потребою влити в політику свіжу кров.

Боротьба між Жовтою і Чорною «Порою» ведеться хоч і законними методами, проте не за ідею чи програму, а за ім’я, форму. Хотілося б, аби жартом залишився «негатив» революційного гасла, презентований редактором сайту «Майдан» Михайлом Свистовичем: «Ми нарізно, нас мало, дістанемо … в обличчя». А рушницю, яку Юрій Луценко подарував Владиславові Каськіву, прилаштують для феєрверків.

Олеся Анатоліївна Ярошенко


02.02.2005   «4180»: варто чи не варто?.


02.02.2005   Олена Бондаренко у кріслі Віктора Ющенка.


02.02.2005   Під знаменами «Труби»….




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.