«4180»: варто чи не варто?
Якби в нашій державі почали дотримуватись Конституції, це вже було б політичною реформою. Так говорив лідер соціалістів Олександр Мороз на самому початку конституційної епопеї. Згодом щось змусило його кардинально змінити свої погляди. Навіть найзапекліший ворог реформи Юлія Тимошенко нині схильна «пожертвувати» своїми переконаннями. Конституційний компроміс забезпечує їй підтримку соціалістів під час «прем’єріади». Деякі норми законопроекту № 4180 низка політологів вважає прогресивними. Однак загалом учасники круглого столу щодо конституційної реформи, організованого «Домом свободи-Україна», розкритикували закон.
Основним недоліком директор Центру політико-правових реформ (ЦППР) Ігор Коліушко називає нераціональний перекіс повноважень на користь парламенту. Зокрема продовження терміну його повноважень до п’яти років і запровадження імперативного мандату. Останнє означає, що депутат може попрощатися з парламентським кріслом, якщо не входитиме до фракції тієї партії (блоку), від якої обирався. З одного боку, це покладе край перекуповуванню нардепів. З другого – перетворить їх на кнопкодавів і сконцентрує владу в руках партійних босів. Невдоволення Ігоря Коліушка викликала і норма про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, якщо протягом місяця вона не сформує депутатську більшість. Річ у тім, що відповідна стаття закону не вказує, за яких обставин коаліція вважатиметься сформованою. Це дає змогу Президентові маніпулювати парламентом.
Водночас «4180», за висновками керівника ЦППР, розриває повноваження уряду між парламентом і главою держави. Незрозумілим аналітикові видалось і вилучення норми про скріплення підписами прем’єра і керівника профільного міністерства деяких актів Президента. Зокрема стосовно ведення переговорів та укладення міжнародних договорів. Ігор Коліушко переконаний, що додаткові підписи убезпечать Україну від сюрпризів на кшталт ЄЕП. Депутатську недоторканність, на думку більшості доповідачів, необхідно скасувати, щоб парламент не перетворювався на клуб бізнесменів. На думку викладача Інституту держави і права Миколи Сірого, це треба робити саме тепер, бо ще півроку тому неугодна опозиція «вся вже сиділа б у місцях позбавлення волі».
А от зміни стосовно Генпрокуратури експерти оцінюють по-різному. «4180» передбачає, що Генерального прокурора можна призначити і звільнити не лише за рішенням Президента, а й за участю ВРУ. Додаткова прокурорська функція – нагляд за дотриманням прав і свобод людини, зокрема в судах, – дублює роботу Уповноваженого ВР з прав людини. «Щоб прокурор почувався невпевнено, йому треба дати більше повноважень, ніж він може виконати», – зазначив Микола Сірий. З другого боку, ГПУ має для наглядової функції добре розгалужену регіональну структуру, на відміну від апарату пані Карпачової.
Представників третьої гілки влади обурило те, що конституційна реформа не зачепила судоустрою. Суддя Верховного суду у відставці Олексій Бирюченський порадив, щоб суддів обирали громадяни, а не представницька влада, і на законодавчому рівні закріпити шкалу їхніх зарплат. Нині існує понад 600 суддівських вакансій. Суддя Конституційного суду Михайло Костицький вважає, що ставлення до третьої гілки влади треба змінити. Адже навіть у контексті протокольних заходів, скажімо, покладання квітів, у ЗМІ згадуються Президент, прем’єр і спікер, а голів Верховного та Конституційного судів або не запрошують, або вони опиняються поза кадром.
Більшість експертів дійшли висновку, що Конституційному суду варто відхилити «4180». «Для початку владі треба попрацювати у правовому полі, створити нову робочу групу для розробки змін до Основного закону. Венеціанська комісія визнала чинну Конституцію однією з найкращих у світі, тож варто думати хіба що, як її трохи «примарафетити», – підсумував Ігор Коліушко. Суддя Костицький підтвердив, що найкраща Конституція – стабільна. Крім того, вона завжди залишатиметься декларацією, нічого не вартою без конкретних нормативно-правових актів і культури їх виконання.