Дві реальні пропозиції

Рішучі прагнення Києва отримати означену перспективу на вступ до Європейського Союзу поки що не знайшли підтримки в Брюсселі. Міністри закордонних справ 25 держав – членів спільноти – відхилили таку можливість, запропонувавши натомість лише привілейоване партнерство. Таку пропозицію оцінюють як нову з технічного погляду й рекомендують Україні активніше пропагувати себе на Заході.

Про те, якими можуть бути відносини сусідів, найближчими роками заявило вже чимало західних політологів. Так, зокрема, експерт мюнхенського Центру прикладних політичних досліджень Іріс Кемпе налаштована оптимістично: «Цей план із десяти пунктів містить принаймні дві привабливі пропозиції. Адже, заглядаючи наперед, можна сказати про перспективу запровадження полегшеного пересування між країнами Європейського Союзу та Україною. Є серйозні пропозиції щодо економічної співпраці: усуваються торговельні бар’єри, запроваджується вільна торгівля. До того ж Європейський Союз та його держави-члени підтримають вступ України до СОТ».

Чого не вистачає – то це омріяної конкретики щодо вступу України до ЄС. Адже український народ сподівався, що після останніх подій відкриється шлях до Європи. Та й новообране керівництво України очікувало цього, обравши відповідний інтеграційний курс. Однак ані Європейська комісія, ані Хав’єр Солана не врахували цього. У документі таку перспективу не передбачено.

Де шукати причину: в самій Україні чи в Євросоюзі? Для Заходу все відбулося занадто несподівано. Не лише Європейський Союз, а й окремі держави впродовж десяти років жили собі з думкою про те, що Україну так чи інакше не можна прийняти, бо в цій країні немає демократії, ринкової економіки, громадянського суспільства. Раніше ці аргументи були значною мірою виправданими. Захід залишився на цій позиції й донині.