Смітимо по-європейськи

Нині в моді євро. Йдеться не лише про такі жадані усіма банкноти (гроші немодними не бувають), а про усе, що стосується європейського стилю життя. Українці пишаються євроремонтом власних помешкань, кияни – конкурсом «Євробачення», що, безумовно, має стати музичною подією року. Ми їмо європейські майонези вітчизняного виробництва, лікуємо зуби у євродентах і прагнемо до ЄС. А незабаром навіть сміття збиратимемо і перероблятимемо по-європейськи.

Наше ставлення до сміття і система роботи з ним має докорінно змінитися. В Україні починають впроваджувати національну стратегію поводження з твердими побутовими відходами (ТВП), що спрямована на європейську інтеграцію у цій підгалузі. Розробили її спільно з данцями, які зголосилися допомогти нам впоратися з непотребом. Поки що технології його переробки у нас на рівні печерного віку, жодного полігону захоронення ТПВ, що відповідав би сучасним стандартам, немає. Стратегія передбачає комплексне розв’язання цієї проблеми на технічному, фінансовому, інституційному, законодавчому і освітньому рівнях.

Цілковита модернізація підгалузі вже розпочалася. А закінчиться вона, за сміливими прогнозами фахівців, через двадцять років. Тоді вже не буде звалищ, що не відповідають екологічним і санітарним нормам. Полігонів стане менше, але ефективність їх підвищиться завдяки правильному проектуванню і розташуванню. Створять нові системи утилізації відходів, що біологічно розкладаються. Удосконалять і техніку – сміттєвози, контейнери, засоби переробки сміття. Окремі заходи спрямують на зменшення його кількості. Приміром, заохочуватимуть виробництво товарів без зайвих пакувальних матеріалів, а продукцію, що утворює багато відходів, «нагородять» значними ціновими надбавками. Такі кроки мають змінити поведінку споживачів і вплинути на виробників. Фахівці з Данії пропонують також повторне використання аркушів із друком з одного боку й урядові закупівлі паперу, виготовленого із вторсировини. Для ощадливих європейців така практика звична, а нашим співвітчизникам поки що здається дивацтвом.
Великі зміни потребують великих витрат. Кошти на втілення програми надходитимуть із кількох джерел – цінових надбавок на товари, зборів за вивезення ТПВ від громадян (нараховуватимуть окремо від квартплати), штрафи, інвестиції, міжнародні ґранти та позики. Після ратифікації Україною Кіотського протоколу ми дістали змогу фінансової підтримки з боку країн ЄС. Вони надаватимуть кошти для здійснення проектів зі зменшення викидів в атмосферу, які передбачають використання альтернативних видів палива, очищення стічних вод, переробку полігонного газу тощо.

Теорія видається привабливою, проте наскільки ефективно і безболісно вона перетвориться на практику, можна лише уявляти. Позитивні зрушення у галузі вже відбуваються. За словами голови Держкомітету з житлово-комунального господарства Григорія Семчука, стратегію реформування обрано правильно. Триває активна підготовка проектів, формується законодавча база. Отже, на рівні посадовців модернізація галузі збирання і переробки сміття видається реальною. Але чи приймуть наші громадяни запропоновані нововведення? Чи й надалі задля особистої цікавості чи на знак протесту ми жбурлятимемо скло до контейнера з папером? Помаранчеві події засвідчили, що менталітет нації поступово таки змінити можна. Тож, можливо, варто спробувати?