«А я вам лишаю всі райдуги із журавлями…»

«Дочекалася перемоги, інавгурації, повернення свого сина з першої в ранзі Президента України поїздки до Росії, по Європі… А що довелося їй, бідній, як матері, пережити до того! Хай же візьме Господь її душу. І доречно про це сказати тут, під склепінням собору Святого рівноапостольного князя Володимира, де покояться мощі великомучениці Варвари, її небесної покровительки…».

Так говорили кияни, які на паперті храму чекали початку церемонії відспівування Варвари Тимофіївни Ющенко, матері чинного Президента України. Вона почила в Бозі на 87 році свого життя. Життя трудівниці-вчительки, улюбленим прислів’ям якої було: «Навчився ходить – починай робить». Української жінки, яка виростила, виплекала двох гарних синів, бавила і виховувала сімох онуків, трьох правнуків. Її поховають у рідному селі Хоружівці на Сумщині, де вона народилася 27 листопада 1918 року, де її знають, шанують, люблять односельці.

А вчора, в останній день січня 2005 року, заупокійну службу по ній відправили Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, київське духовенство. Розділити з Президентом Віктором Ющенком і його родиною це горе прийшли не тільки найближчі соратники й офіційні особи – Юлія Тимошенко, Петро Порошенко, Олександр Зінченко, Олександр Мороз, Олександр Омельченко, Іван Плющ та інші, – а й чимало киян, кожен з яких ще недавно днями стояв на Майдані, виборював свободу, демократію і, зрештою, людську гідність Українця. Варвара Тимофіївна вже тоді була в лікарні – тяжка недуга не давала їй змоги бути поруч із сином у ті буремні дні. Але Віктор Ющенко щодня, щогодини відчував її слабке, але таке незамінне материнське плече, її підтримку і благословіння…

…Смерть не буває вчасною, коли б не настала. І ніколи не буває зайвим висловлене щире співчуття, з яким ми звертаємося до Президента України Віктора Ющенка і його близьких та рідних.