САЛОмандри
«Автостоп, про який пише зокрема і твоя «Вечірка», – це чудово, – сказала мені знайома. – А ось я агітую скрізь і, як можу, за спосіб «і боса, і взута». Мов у тій українській казці «Про мудру дівчину». «Це ж як?» – поцікавилась я.
Приятелька повела мову:
– Автостоп – для любителів «адреналіну в крові». Та й для молодших, ніж ми з тобою – люби, небого, правду. Сама-одна не вийдеш на трасу машину ловити, авжеж. І далеко не завжди випаде екскурсійний маршрут туди, куди хочеться саме тобі. Хоч я не проти і з групою поїхати: є свій резон. Але років із десять тому я спробувала вирватися у мандри сама – за власним маршрутом. Який кайф! І з тих пір намагаюся так і робити.
– А хіба тут немає адреналіну? Де ночувати? Хто на тебе чекає?
– Немає проблем! Головне, за волосся витягти себе з «текучки», з буднів! Поки будеш «збивати» компанію, «підгадувати» час, «розгрібати» справи – дивись, і життя минуло. А переночувати нині дуже просто: в будь-якому райцентрі завжди знайдеться готельчик, де за десятку запросто переночуєш. Я, приміром, беру двомісний номер, знаючи, що буду там сама: але так дешевше. Головне, як мінімум, там є холодна вода і може навіть бути душ! Суть – в імпровізації. Підготовленій. Наперед продумуєш маршрут із варіантами. Мовляв, можна тут переночувати, в місті А, можна і тут, у місті Б...
– Якось воно незвично... В халепу не втрапляла?
– Бог милував. Один раз міліціонер поцікавився – у Кременці, здається, – я в нього окропу запитала для вранішнього чайку: як це чоловік саму відпускає...
Я б не переконувала, що це цікаво й добре, аби не власний досвід. І це за умови, що я не авантюристка за характером. По-друге, страшенна боягузка. По-третє, не така вже й легка на підйом. Але коли обридне сидіти в Києві... Ось, думаю, ніколи не була в Дубно. Там же – замок, історичне місто. Шукаю, що пишуть в енциклопедії або в книжці Юрія Логвина «По Україні» – і вже кортить. Іду на вокзал за годину-півтори до відходу поїзда. Квиток – будь ласка. За плечима – рюкзачок, вигорілий такий, скромний. Головне для мене, щоб зі мною кип’ятильник був, чай і шмат сала. Не пропадеш. А все інше – овочі, кефір – нині не проблема прикупити.
Отож, гайда в САЛОмандри!