Пущу-Водицю – киянам!
На четвергову сесію Київради акредитувалася рекордна кількість представників засобів масової інформації – понад 70. Усі очікували розгляду найрезонанснішого останнім часом питання порядку денного – про скасування рішення, яким у Пущі-Водиці виділено землю в приватне користування Нестору Шуфричу, Раїсі Богатирьовій, сім’ях Петра Симоненка, Георгія Кирпи, депутатам Київради тощо.
Перебіг подій виявився цікавим – не так сталося, як гадалося. До порядку денного питання внесли у неповному обсязі, а депутат Віктор Іванченко запропонував скасувати всі попередні рішення, яких було п’ять. Як і на минулій сесії, «за» проголосували лише 14 депутатів.
Віктор Іванченко пояснив же нам ситуацію так:
– Вважаю, що Пуща-Водиця повинна залишитися для киян. Навколо Києва не так багато зон відпочинку. Тому на якій підставі Пуща стане оазою для невеликої купки людей? У мене немає даних, хто конкретно володіє цими ділянками, бо 18 листопада всю інформацію було засекречено. Маю надію, що суд скасує рішення Київради, і ми знатимемо, хто писав заяви на ці ділянки.
– А чому, на вашу думку, Київрада сама гальмує скасування свого рішення? – запитую депутата.
– Нині вже ні для кого не секрет, що переважна більшість депутатів Київради теж написала заяви з проханням виділити землю в Пущі-Водиці.
Однак попри все у ході сесії міський голова Олександр Омельченко зумів переконати депутатів у необхідності ухвалити потрібне рішення. А поки воно готувалося і розмножувалося (аби кожен міг ознайомитися), ми розпитували різних дійових осіб, які мають інформацію з цього питання.
Народний депутат України Микола Томенко був категоричним:
– Київрада виправить ту серйозну помилку, яку вона допустила і перед киянами, і перед громадянами України. Не можна розплачуватися за лояльність колишнього Президента України чи конкретних посадовців землею або іншими благами, що належать усій державі. А в даному випадку – Київській територіальній громаді. Я не бачу іншого виходу в Київради, ніж зважитися скасувати свої рішення щодо виділення землі у Пущі-Водиці. Треба «зберегти своє обличчя» перед киянами і перед Україною.
– До речі, – зауважив пан Микола, – цю помилку Київрада виправляє передовсім завдяки громадськості й засобам масової інформації. Не уявляю собі, аби півроку тому журналістські публікації і привернення уваги до цього питання преси, громадськості дало позитивний результат. Ще півтора місяця тому мені не вдалося у Верховній Раді набрати 226 голосів із цього питання. Тоді парламент так само не розумів, що створюється небезпечний прецедент винагород за політичну лояльність до влади. Але якби це питання ставилося тепер, ми, впевнений, набрали б більш як 300 голосів. Єдине, що мене непокоїть, – моральний аспект. Наприклад, позиція лідерів нової опозиції, які заявляють про те, що захищатимуть права кожного громадянина (як це заявив, скажімо, Віктор Медведчук). Було б правильним, якби один із лідерів об’єднаних есдеків, Нестор Шуфрич, сам відмовився від своєї ділянки у Пущі-Водиці, як представник отієї нової, чесної опозиції. Чи Раїса Богатирьова, як один із лідерів Партії регіонів, або сім’я Петра Симоненка, бо ж комуністи в нас – системна опозиція.
Рішення, до речі, досі не оприлюднено. Тому моя вимога, яку Київрада поки що не виконує, – надрукувати другий список, де є такі цікаві прізвища, як Суркіс, майже всі депутати Київради, майже всі заступники голови КМДА. Київрада працювала дуже цікаво: депутатам сказали, що спочатку землю треба виділити вождям нації і друзям Леоніда Кучми. Я поінформований, що Леонід Данилович сам визначав територію, якою слід нагородити «за заслуги перед Батьківщиною». Але за те, що ви проголосуєте, сказали депутатам, усі ви також отримаєте. Тож для мене принципово, щоб кияни знали, хто з депутатів відмовився це зробити.
Гадаю, прокуратура повинна завершити цю справу. Я дивився відео про те, як ухвалювалося рішення на Київраді, і розумію, що депутатів ввели в оману. Бо деякі посадовці говорили, що є експертиза, всі рішення і висновки. Треба притягти до відповідальності тих людей, які або обманули депутатів, або готували фальшиві документи.
Заступник голови КМДА – начальник Головного управління земельних ресурсів Анатолій Муховиков помітно хвилювався перед телекамерами. І ніби виправдовувався:
– Дію яких рішень призупиняє Київрада? Їх три. Вже 30 років існує база відпочинку «Пуща-Водиця». 162 гектари. На ній деякі посадові особи, прізвища яких неодноразово звучали в пресі, звели будинки. Там справді проведено певні незаконні роботи. Ці дозволи давало Державне управління справами на своїй території. Це одна ситуація. Було звернення Адміністрації Президента щодо розширення цієї бази. Друге рішення – відведення земельної ділянки площею 36 гектарів. Третє рішення – довідведення ще 500 гектарів. Четверте рішення – довідведення ще 200 гектарів. Однак за всієї тієї ситуації, тиску на міську владу Олександр Омельченко і міська влада зберегли Пущу-Водицю. Там не зрубано жодного дерева, жодного куща, все на місці. Не видано жодного документа на право землекористування. Крім того, 22 січня підписано розпорядження Київського міського голови про створення комісії з розгляду цього питання. У місячний термін вона має надати висновки сесії Київради. Є два аспекти справи – моральний і юридичний. З юридичної точки зору жодних порушень немає.
Народний депутат України Борис Безпалий висловив своє бачення ситуації:
– По-перше, у Пущі-Водиці ніхто не має права отримувати ділянки. Це київський ліс. По-друге, ті, хто вже мають там землю, негайно повинні повернути її, незалежно від партійної належності. Це майно, яке коштує десятки тисяч гривень. Земельні ділянки (не в Пущі, звичайно) мають продаватися тільки з аукціона, а отримані гроші використовуватися на житлові програми для киян. Бо, якщо я не помиляюся, в нас 15 черг позачерговиків, десятки – пільговиків. І не випадково, що загальна черга практично не рухається. Де взяти кошти на соціальне житло? От звідси і брати.
…Поки ми брали інтерв’ю, депутати приступили до обговорення документа. Спочатку рішення було підготовлено лише по трьох попередніх ухвалах Київради, але Віктор Іванченко таки наполіг на включенні до нього всіх без винятку рішень. Депутати пройнялися необхідністю «зберегти своє обличчя» і ухвалили його переважною більшістю голосів. Але! Не скасували, а лише призупинили дію п’яти своїх попередніх рішень. У преамбулі рішення сказано: «Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 9 Земельного кодексу України, враховуючи звернення групи народних депутатів України та розглянувши протест першого заступника прокурора м. Києва». І далі: «Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) не вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок, зазначених у рішеннях Київради». У рішенні є натяк і на те, що до розгляду цього питання депутати повернуться, оскільки міський голова має у місячний термін подати на розгляд Київради висновок комісії з розгляду цього питання щодо правомірності прийняття рішень Київської міської ради. Досить туманне формулювання. Сподіватимемося, що названа комісія запропонує таки скасувати рішення, а не виправдовуватиме їх правомірність.