Є велетні, світочі з іскрою Божою, які хоч і йдуть від нас, зорею ясною в небі стають, але в пам’яті людській живуть вічно. Таким став для українців Улас Олексійович Самчук – прозаїк, який повернувся до нас із забуття. Народився він 20 лютого 1905 року в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) у родині заможних хазяїв. Навчався в Бреславському (нині Вроцлавському) університеті. Пізніше переїхав до Чехословаччини, де навчався...