Україна тепер знаходиться південніше
Катастрофа, що сталася наприкінці минулого року в Південно-Східній Азії і забрала життя сотень тисяч людей, сколихнула всю світову спільноту. Підвищення сейсмічної активності, загальної земної температури, рівня океану, кліматичні зміни на нашій планеті – чому це відбулося? І що на нас чекає надалі?
До загальної дискусії долучилися і наші вчені з Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України, які провели семінар, присвячений цим питанням.
Північний полюс «пливе» від Полярної зірки
За даними геофізика з НАСА Ричарда Гросса, землетрус у Південно-Східній Азії був такої сили, що похитнув земну вісь, і вона змістилася майже на три сантиметри в напрямку 145-го градуса східної довготи. Тобто Україна ледь-ледь змістилася на південь. Але, як запевняють київські астрономи, хвилюватися через це не варто. Бо ж, наприклад, під час землетрусу 1960 року в Чилі земна вісь перемістилася аж на 76 сантиметрів.
«Загалом вісь обертання Землі постійно змінює своє розташування на поверхні планети і щодо неба, – каже директор Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України, академік Ярослав Яцків. – Відбувається це тому, що екватор Землі не збігається з екліптикою, в якій обертаються і Земля, й інші планети навколо Сонця».
Така нестабільність обертання колиски людства спричиняє зміни, але не миттєві, а розтягнуті на тисячі й більше років. Скажімо, Північний полюс світу, який нині перебуває в сузір’ї Малої Ведмедиці, за чотири тисячі років перейде в сузір’я Цефея.
За останні сто років полюс подолав на поверхні Землі не більш ніж 10-15 метрів. І, як доводить сучасна наука, землетрусів це не спричиняло.
Інша річ – зміна швидкості обертання Землі. «Ми знаємо, що наша планета обертається нерівномірно, – розповідає Ярослав Степанович. – Причому ця нерівномірність буває тривалою – з періодами в 10 і 100 років, і сезонною – з річним періодом. І вже існують серйозні наукові праці, які доводять, що нерівномірне обертання здатне призводити до землетрусу».
Не викликає сумніву й те, що внаслідок катастрофи 26 грудня минулого року Земля почала крутитися швидше. Спеціалісти Центру космічної геодезії при Італійському космічному агентстві підтвердили, що зміщення тектонічних плит змусило нашу «дзиґу» прискорити обертання навколо своєї вісі на три мікросекунди. Це має призвести до скорочення доби на кілька мілісекунд. Як це вплине на нас, науці поки що не відомо. Хоча варто зважити: 180 мільйонів років тому земний рік становив 420 діб, а доба – 21 годину.
Усі земляни стануть пангейцями?
Одне слово, усе в цьому світі змінюється. На нашу блакитну кулю постійно впливають різноманітні чинники з близького та далекого Космосу. Реагує Земля і на тиск із власної поверхні. Передовсім, атмосфери. Приміром, коли вітер дме на гору, посилюється тертя повітря об земну кору, виникає тиск на гору, що в свою чергу впливає на швидкість обертання Землі. Або тане льодовик і – змінюється момент інерції Землі, а відповідно – гравітаційне поле.
Впливає на планету і рух тектонічних плит. У позаминулому столітті було висунуто припущення, що колись усі материки були єдині, а потім вони роз’єдналися. Але тільки наприкінці XX століття завдяки сучасним технологіям було підтверджено існування тектонічних, або материкових, плит, встановлено їхні межі і те, що вони рухаються завдяки розігрітій речовині мантії зі швидкістю від одного до десяти сантиметрів на рік. Стало відомо і те, що вони можуть розходитися в різних напрямках, або ж навпаки – наближатися одна до одної. І коли вони ковзають впритул одна до одної, між ними відбувається зачеплення, а потім зриви, які й спричиняють землетруси. Коли ж ці плити тиснуть одна на одну, то речовина мантії вичавлюється між ними вгору і гусне. Завдяки цьому народжуються або підростають гори й гірські хребти.
Приміром, Індійська плита тисне в бік Паміру. І внаслідок цього Гімалаї щороку стають вищими на півметра. Там спостерігається величезне напруження земної кори, що, як вважають наші науковці, здатне спричинити катастрофу.
Крим розташований між Аравійською та Євразійською плитами і рухається у північно-східному напрямку. Америка посувається в напрямку Євразії, причому в деяких місцях досить помітно.
Такі переміщення, на думку Ярослава Яцківа, якнайкраще пояснює теплова теорія, яку нещодавно розробив російський геофізик, професор Валерій Трубіцин. Згідно з нею, із мантії Землі вгору йдуть постійні теплові потоки. Але на поверхню планети вони виходять нерівномірно. Там, де земна кора товща, – на суші – потік утричі менший, ніж той, що йде через тонкішу кору, яка під океанами.
Вчений також порівнює нашу планету з велетенською паровою машиною. Щоб у такій машині постійно крутилося колесо, треба подавати тепло то з одного, то з другого боку. Континенти, на думку Трубіцина, якраз і виконують роль автоматичних регуляторів подачі тепла. Гарячі потоки, що піднімаються з мантії вгору, періодично ніби піднімають континенти, підштовхують їх, і вони пересуваються на інше місце, де знову надовго осідають на холодних потоках, які опускаються в мантію. І так відбувається приблизно раз на 200 мільйонів років. Завдяки такій циклічній самоорганізації наша планета і живе, стверджує вчений.
Таким чином континенти протягом близько 200 мільйонів років сходяться, утворюючи єдиний континент, потім ще стільки ж не рухаються, а потім ще 200–300 мільйонів років розходяться. А тоді все повторюється.
Нині наша планета пройшла останній період розпаду загального континенту. 200 мільйонів років тому була Пангея – Велика земля – від якої 170 мільйонів років тому відкололася Північна Америка. Потім – за 55 мільйонів років – відійшла Південна Америка, а далі – Індія та Австралія. Пізніше за всіх відокремилася Африка, яка близько 40 мільйонів років тому зіштовхнулася з Євразією. І на їхньому стику виникла довга гірська гряда – від Піренеїв до Карпат і Кавказу. А коли Індія зіштовхнулася з Євразією, а відбулося це близько п’яти мільйонів років тому, утворилися Гімалаї.
На що чекати далі? У геофізиків уже є деякі версії. За однією з них, Атлантичний потік поволі відштовхує Африканський та Євразійський континенти на схід, Американські – на захід. І за 250 мільйонів років усю північну частину Тихого океану буде закрито об’єднаними материками – Євразійським і Північноамериканським, між якими опиниться Австралійський.
Щоправда, дехто в цьому сумнівається і вважає процес такого об’єднання не очевидним. Хоча і не виключає, що за 800 мільйонів років континенти можуть згуртуватися десь у районі сучасної Південної Америки.
Чи ростимуть у Києві пальми?
Що ж до кліматичних змін на Землі, то нинішні теплі зими астрономи прокоментували так.
Раніше зиму в нас диктував сибірський антициклон. Це найбільша повітряна маса, яка потрапляє в район Якутська і визначає весь температурний режим у наших широтах і довготах. Але щось із цим циклоном трапилося. Наші метеорологи зазначають: його центр нині рухається на схід. І якщо колись Україну взимку охоплювала дія тільки цього циклону, то тепер ми опинилися на межі впливів двох – сибірського та середземноморського. Через що і маємо замість потужних 20–30-градусних морозів теплі зими.
«У деяких виданнях з’явилася інформація, що температура Землі за рік підвищилася на 0,6 градуса, але це не так, – каже Ярослав Степанович. – Ми з вами вже й не жили б, якби так було. Насправді до такої позначки температура підвищилася за 100 років. Дехто каже, що до середини цього століття, коли збережеться тенденція підвищення температури повітря, має потеплішати на 1,8 градуса. Якщо таке відбудеться, це стане катастрофою для всієї Землі. Для України це обернеться тим, що її Південь перетвориться майже на пустелю, а Київ опиниться в субтропіках. Підвищиться рівень води і виникне багато проблем».
У науковому світі давно тривають запеклі дебати щодо визначення головної причини серйозних змін земного клімату. Одні звинувачують згубну діяльність людини, інші – космічні чинники. Заперечити жодну з цих теорій неможливо. Адже наша Земля живе своїм життям і відчуває та реагує на все, що відбувається на ній і довкола неї.