«Доїти» бюджет уже не модно

«Життя несправедливе, звикай до цього», – повчав розбещених американських школярів мільярдер Біл Гейтс. Такого висновку дійшли і мери України, учасники круглого столу, організованого нещодавно Асоціацією міст України і громад (АМУ). Тема, на перший погляд,  надто хитромудра – «Муніципальні запозичення в Україні». Проблему можна сформулювати просто: де місту взяти гроші на ремонт водопроводу, каналізації, доріг чи електромереж і як їх згодом повертати?

«Весь світ дивується, як у нашій країні тече з кранів вода, опалюються квартири і латаються дірки на асфальті», – зазначив заступник виконавчого директора АМУ Віктор Кравченко. Адже в країнах Західної Європи бюджетне забезпечення на одного мешканця міста майже в десять разів більше, ніж в українських обласних центрах. У містах районного рівня цей показник у 3-5 разів мізерніший.

На Заході проблему довгострокових інвестиційних проектів розв’язують завдяки місцевим запозиченням. Простіше кажучи, орган місцевого самоврядування бере банків-ську позику і впроваджує, скажімо, економну систему водопостачання. Люди платять за воду ті самі гроші, але отримують її безперебійно і прийнятної температури. Трапляється значно менше технічних аварій, труби не течуть, тож води до каналізації стікає значно менше. Водночас деяким підприємцям працювати в цьому місті стає значно вигідніше, вони починають тут свій бізнес і платять податки до місцевого бюджету. Незабаром місто повертає кредит із відсотками і навіть отримує додаткові прибутки.

Якщо все так просто, то чому б усім не скористатися європейським досвідом, як це роблять Київ і ще кілька великих міст? Річ у тім, що комерційні банки не надто довіряють муніципалітетам. Адже відсотки з кредитів виплачують традиційно із фондів розвитку місцевих бюджетів, які у нас суто символічні. А заставляти як гарантію фактично нічого. Світовий банк зараз надає українському урядові кредит 150 мільйонів доларів під 2-3 відсотки. Мінфін визначає, які вітчизняні банки братимуть участь у проекті й надаватимуть позики місцевим громадам. А ідеї муніципалітетів реєструватиме і оцінюватиме Фонд розвитку міст України.

Навіть переможець конкурсу зобов’язаний самостійно профінансувати не менш ніж 20 відсотків свого проекту – щоб відчули відповідальність. «Можна робити, як Харків. Він довів свої очисні споруди до повного колапсу і вже чотири роки «доїть» держбюджет, – зазначив експерт з питань бюджету АМУ Юрій Ганущак. – А Закарпаття постійно отримує гроші за те, що знищило свою природу». Але так вони ніколи не стануть повноправними учасниками ринку. Комерційні банки виставляють занадто високі відсоткові ставки, оскільки бояться за свій капітал. Хоча, за словами регіонального координатора Фонду розвитку міст Сауле Ільїних, у цивілізованому світі муніципалітети вважаються найнадійнішими позичальниками, тому ставка кредиту для них не перевищує шести відсотків.

У вітчизняних же умовах міській громаді доведеться платити близько 20 відсотків. Крім того, мінімальна вартість проекту має становити 2,5 мільйона гривень, а маленьке місто не завжди знайде обсяг робіт в одній сфері на таку суму. Для затвердження проекту по-трібно також, щоб заборгованість міста за житлово-комунальні послуги протягом останнього місяця не перевищувала 30 відсотків. «Усе це відлякує мерів, – пояснив міський голова Вознесенська Миколаївської області Юрій Гержов. – Такі умови неприйнятні для міста з 42-тисячним населенням, як у нас. Тим більше, навіщо мені витрачатися на розробку проекту, «пробивати» його у фонді, якщо я можу з таким же успіхом через комунальне підприємство взяти позику. Так ми побудували газонаповнювальну станцію. Через рік вона окупиться і почне давати прибутки».

Помічник Вінницького міського голови слушно зауважив, що запропоновані умови дають змогу розвиватися тільки кредитоспроможним містам. А інші провалюються в ще глибшу яму. Економісти вирішили, що для останніх мають діяти інші програми, за якими повернення відсотків банку братиме на себе держава. Тема муніципальних запозичень спричиняє багато суперечок. Але представники уряду, банків і потенційні позичальники вже сідають за стіл переговорів. А найвправніші міські господарі, поки депутати прийматимуть доцільні закони у сфері кредитування, із січня наступного року отримуватимуть перші кошти на втіленння своїх проектів. І, можливо, саме ці першопроходці надалі задаватимуть тон у системі муніципальних запозичень.