Дебютний альбом веселого, еклектичного івано-франківського гурту «Перкалаба» видала незалежна московська група «Bad Taste». Представники компанії почули пісні гурту на фестивалі в Шешорах, зацікавились, і результатом ділових переговорів залишилися задоволеними обидві сторони. На батьківщині гідних пропозицій щодо видання платівки немає, і тому в Києві «Перкалаба» виступає «не так часто, як хотілося б її шанувальникам». Київ, проте, – найулюбленіше місто після рідного. «Тут живуть наші друзі, тут тепло і затишно, як удома», – кажуть музиканти.
У столиці записували і дебютну платівку «Свято грибів і форелі» – на «FuckSubmarine studio». Саундпродюсер альбому Олег Артим («Фактично Самі») – один із найкращих у своїй справі. Звук вийшов суголосним часові, тобто – європейським. Загалом же для своєї енергійної, екзотичної музики «Перкалаба» вигадала термін «gutzul roots» – музика гуцульського кореня.
Назва групи походить від назви маленького гірського хутора на кордоні України з Румунією: місця, де, як жартують гуцули, «дідько каже добраніч». «Перкалаба» виникла 1998 року. Тоді гурт грав ска-панк та реґґі, але з плином часу творчість все більше повертала у бік традиційної гуцульської музики. «Перкалаба» – це українська відповідь Горану Бреговичу, Еміру Кустуріці та Оркестру Бобана Марковича. На творчість групи вплинули музичні традиції усього світу, циганські мотиви, але найбільше – мелодії Буковини, Гуцульщини та Закарпаття. «Ми належимо до того, що зазвичай називають «мульті-культі», – розповідають музиканти. – Бог створив світ різнобарвним і насправді веселим, а ми це розуміємо. Крім того, колекціонуємо радість, якою ділимося зі світом, який сумнівається у своїй красі та веселості». Основним же заняттям, крім музики, є «намагання прожити життя з чистою емоцією». І це вдається.
Нині «Перкалаба» готується до освоєння сусідніх теренів: тур Польщею має відбутися в лютому-березні. Гурт поповнився трубачем та барабанщиком-перкусіоністом. Тож тепер «Перкалаба» складається з десяти осіб. «В ідеалі було б перетворити групу на симфонічний оркестр й грати на похоронах і на весіллях», – жартують музиканти. На запитання, звідки черпають енергію, відповідають: «Ми маємо коріння і живемо в такому місті, в такій країні й на такій планеті, а також маємо таких рідних і друзів, що запитання про енергію і натхнення є риторичним».