«Перкалаба» колекціонує радість

Дебютний альбом веселого, еклектичного івано-франківського гурту «Перкалаба» видала незалежна московська група «Bad Taste». Представники компанії почули пісні гурту на фестивалі в Шешорах, зацікавились, і результатом ділових переговорів залишилися задоволеними обидві сторони. На батьківщині гідних пропозицій щодо видання платівки немає, і тому в Києві «Перкалаба» виступає «не так часто, як хотілося б її шанувальникам». Київ, проте,  – найулюбленіше місто після рідного. «Тут живуть наші друзі, тут тепло і затишно, як удома», – кажуть музиканти.

У столиці записували і дебютну платівку «Свято грибів і форелі» – на «FuckSubmarine studio».  Саундпродюсер альбому Олег Артим («Фактично Самі») – один із найкращих у своїй  справі. Звук вийшов суголосним часові, тобто –  європейським. Загалом же для своєї енергійної, екзотичної  музики «Перкалаба» вигадала термін «gutzul roots» – музика гуцульського кореня.

Назва групи походить від назви маленького гірського хутора на кордоні України з Румунією: місця, де, як жартують гуцули,  «дідько каже добраніч».  «Перкалаба» виникла 1998 року. Тоді гурт грав ска-панк та реґґі, але з плином часу творчість все більше повертала у бік традиційної гуцульської музики. «Перкалаба» – це українська відповідь Горану Бреговичу, Еміру Кустуріці та Оркестру Бобана Марковича. На творчість групи вплинули музичні  традиції усього світу, циганські мотиви,  але найбільше  – мелодії Буковини, Гуцульщини  та Закарпаття.  «Ми належимо до того, що зазвичай називають «мульті-культі», – розповідають музиканти. – Бог створив світ різнобарвним і насправді веселим, а ми це розуміємо. Крім того, колекціонуємо радість, якою ділимося зі світом, який сумнівається у своїй красі та веселості». Основним же заняттям, крім музики, є «намагання прожити життя з чистою емоцією». І це вдається.

Нині «Перкалаба» готується до освоєння сусідніх теренів: тур Польщею має відбутися в лютому-березні. Гурт поповнився трубачем та барабанщиком-перкусіоністом. Тож тепер «Перкалаба» складається з десяти осіб. «В ідеалі було б перетворити групу на симфонічний оркестр й грати на похоронах і на весіллях», – жартують музиканти. На запитання, звідки черпають енергію, відповідають: «Ми маємо коріння і живемо в такому місті, в такій країні й на такій планеті, а також маємо таких рідних і друзів, що запитання про енергію і натхнення є риторичним».