Українські студенти на спортивній сесії в Інсбруку

Столицею двадцять других зимових студентських ігор став славнозвісний Інсбрук. Австрійське місто, що свого часу приймало Білу Олімпіаду аж двічі – 1964 та 1976 років, надало свої арени більш як півтора тисячам атлетів із півсотні країн світу. Серед них є й дев’яносто чотири українці, котрі вже встигли завоювати дюжину різноманітних відзнак Універсіади.

Українці по праву вважаються одними з найкращих у студентському спортивному русі. Можна сперечатися щодо принципів формування представницької дружини (зазвичай, ми делегуємо на студентські змагання лідерів національної команди), але за кількістю нагород Україна майже завжди перебуває в чільній світовій групі, що сприяє зміцненню міжнародного авторитету нашої молодої держави. З іншого боку, небезпідставними здаються й критичні зауваження деяких фахівців, які не схильні розцінювати окремі універсіадні здобутки як благо для вітчизняного спорту, бо нашим повпредам, «обстріляним» на змаганнях найвищого міжнародного рангу, в тому числі й на олімпійських, як правило, протистоять молоді атлети, що тільки починають свій спортивний шлях. Але в будь-якому разі, чотирнадцять медалей, сім з яких були золотими, і друге загальнокомандне місце, що його наші студенти посіли на попередній Всесвітній Універсіаді, змушує «жовто-блакитну» дружину прагнути турнірного максимуму й цього разу. Схоже, зі звичних позицій в авангарді світового студентства, українці таки не відступлять і в Інсбруку. Тим паче, що добрий почин зробили біатлоністи та лижники. Найпершим чемпіоном став авторитетний біатлоніст Олександр Біланенко: хлопець із Сумщини виграв гонку на 20 кілометрів, лише одного разу промахнувшись на вогневому рубежі й випередивши найближчого переслідувача на п’ятдесят секунд. І на вдвічі коротшій дистанції Біланенко дістався фінішу в призовій групі, задовольнившись срібною відзнакою і ставши найтитулованішим з-поміж українських студентів. Завоював чемпіонські регалії й лижник Роман Лейбюк, який найшвидше здолав 10-кілометрову трасу вільним стилем. Обидва наших атлети мають досвід олімпійських стартів, а на чемпіонатах світу неодноразово потрапляли до «залікової» групи, що складається з тридцяти провідних учасників (Біланенко, до речі, пробивався й до чільного десятка). Тому їхні здобутки нікого не здивували, тим паче, що в Інсбруці конкурентів з вищим рейтингом у них не було. Не стали несподіваними й срібні медалі, що їх завоювали біатлоністки Оксана Яковлєва (забіг на 15 км) і Оксана Хвостенко (7,5 км). А от злет українських фігуристів на другий щабель п’єдесталу пошани одразу в трьох видах універсіадної програми, одверто кажучи, потішив і додав оптимізму. Ні, гранди світового масштабу до Австрії не приїхали, але й за цих умов «жовто-блакитним», які на світових чемпіонатах вершин поки що не штурмують, довелося витримати неабияку конкуренцію з боку четвертих-шостих номерів російського фігурного катання та лідерів інших «зимових» країн. У підсумку віце-чемпіонами Всесвітньої Універсіади стали одиночниця Галина Маняченко (на знімку) та спортивна пара Тетяна Волосожар – Станіслав Морозов (особлива подробиця: всі призери – кияни!), а також харківський танцювальний дует Юлія Головина – Олег Войко… Нарешті, в гонці переслідування біатлоністів Хвостенко завоювала своє друге «срібло», а Біланенко – «бронзу», ставши відтак повним кавалером зимових студентських ігор у Інсбруку. Після семи змагальних днів у нашому активі дванадцять медалей (2+8+2) і десяте загальнокомандне місце.