Поаплодуймо тим, хто пірнав

Кригу, вирублений у ній хрест і міцний хрещенський морозець цьогорічного Водохреща можна було лише змалювати в уяві. Та незважаючи на нетиповість січневої погоди, територія Гідропарку навколо каплиці Хрещення Господнього і моста через Венеціанську затоку зібрала чималий гурт киян.

В очікуванні початку святкового молебня люди запасаються йорданською водицею – і, треба сказати, дух помаранчевої революції на майдані Незалежності, дух доброзичливості, взаємної уваги, а може, й любові перенісся й на Водохреще-2005. «Йдіть сюди, ось вільна цівочка. Усім вистачить – посвятили ще вчора звечора», – запрошують кияни один одного до бюветної труби. Черги майже немає, хоч бажаючих набрати води багато.

Та ось на місце дійства прибуває поважна процесія, очолювана патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом. Серед гостей, як оголосила ведуча, лідер «Нашої України», переможець президентських виборів Віктор Ющенко, Київський міський голова Олександр Омельченко, інші поважні особи. Віктор Ющенко не сказав нічого особливого – та й що тут мовиш, коли йдеться про дотримувану з року в рік традицію, якось по-особливому шановану українцями. Лише фраза, кинута наприкінці, ніби випала з контексту: «Ось зараз ми підійдемо до берега. Більшість із нас буде в ролі спостерігачів. І лише дехто наважиться пірнути у студену січневу водицю. Тож поаплодуймо їм». Не знаю, чи багато з присутніх збагнули прихований зміст висловленого. Віктор Ющенко не купавсь у Венеціанській затоці. Його «студена водиця» омивала дещо раніше – мінімум усе друге півріччя року минулого. Хтось «купався» тоді разом із ним, а хтось і спостерігав…

Патріарх Філарет відправив традиційний молебень. Водохреще пройшло піднесено і благісно. І це стає неодмінною ознакою на свята в нинішній Україні.