Ерті, орі, самі…
У знаменитих діалогах Платона «Критій» і «Тімей», що дали початок світовій атлантології, є багато місць, які якщо й не доводять достовірність джерел, з яких черпав відомості великий грек, то в усякому разі свідчать про його щирість. Адже бувають речі, які при всьому бажанні вигадати неможливо. Скажімо, описуючи Атлантиду, Платон згадує «м’який солодкий плід, що швидко псується», в якому вгадується невідомий ще на той час європейцям банан. Змальовуючи портрет верховного божества атлантів, автор діалогів наголошує на тому, що в ньому «було щось демонічне». Дивлячись на скульптури Кетсалькоатля та інших доколумбових ідолів Нового Світу, важко заперечити, що ідеться саме про них або подібних до них.
Однією з таких деталей є й загадковий метал оріхалк. Учені вже не одне століття сушать голову над тим, що має на увазі Платон. У претендентах були і платина, і електра (сплав золота зі сріблом). З одного боку це складне слово досить прозоре. Друга його частина – це корінь «халк», що по-давньогрецькому означає «мідь». Але що таке «орі»?..
…Грузія, Кутаїсі, 1972 рік. У військовій частині 58015, розташованій поблизу мосту через Ріоні, на плацу йде стройова підготовка. Чеченець Хусейн Сулейманов, що готується до демобілізації, вирішує «поганяти» нас, новобранців, але робить це жартома, незлобливо. Замість загальноприйнятого «раз, два, три» він викарбовує наші кроки з місцевим, грузинським, колоритом: «Ерті, орі, самі! Ерті, орі, самі!..».
Не знаю, чому цей епізод мені так запав у душу. Але «орі» по-грузинському означає «два». І якщо його залучити до Платонового металу, то вийде щось на кшталт «другої міді» або «вторинної міді». Тобто грузинський компонент дещо прояснює, якщо, звичайно, прийняти поширену в певних колах гіпотезу про існування у сиву давнину – «до потопу» – середземноморської іберо-кавказької раси, до якої належали не тільки грузини, а й баски на Піренеях, і попередники хеттів – хатти в Малій Азії, і, до речі, ті самі чеченці (нахці)… Є підстави вважати, що й носії Трипільської культури на теренах сучасної України були того ж кореня.
А що таке «друга мідь»? Це або якийсь метал, схожий на мідь, або сплав – скажімо, бронза (спиж) чи латунь (мосяж).
Більшість атлантологів схиляється до думки, що загибла країна була розташована у Середземному морі, охоплювала Крит та деякі інші острови, частину материкового узбережжя. Причиною катаклізму, що знищив крито-мікенську, іберо-кавказьку, тобто доіндоєвропейську, цивілізацію, вважається виверження вулкану Санторін у XIV столітті до Різдва Христового. У районі одноіменного острова, як гадають, була й столиця Атлантиди, тут же височіла й триголова гора, що стала символом стародавньої морської держави. У зв’язку з назвою цієї потрійної вершини – «Санторін» – виникає запитання: а що вона означає? Зокрема, її перша частина – «сан»? Польський атлантолог Людвиг Зейдлер вважає, що «сан» по-атлантському – «три», і наводить паралелі з мови басків, навіть японців… Але ж і по-грузинському «три» звучить дуже схоже: «самі»! Тож «Санторін» – це «гора з трьома вершинами».
Гомер, описуючи в «Одіссеї» Крит, перелічує й народи, які здавна населяли острів: ахейці, дорійці, пелазги… Але спочатку називає етеокритів. Це єдиний етнонім, у якому звучить корінь «крит». Але знову-таки, яке смислове навантаження припадає на «етео-»? А може, «етео» – це спотворене іберо-кавказьке «ерті» (один), яке збереглося у грузинській мові? Уся ж конструкція тлумачиться так: етеокрити-ертікрити – «перші критяни», автохтони Криту!
Звичайно, усе згадане ще потребує доказів. Але, погодьтеся, три грузинські числівники, які виголошував на плацу чеченець Хусейн Сулейманов, змусили-таки нас помандрувати і у просторі, і у часі.