Під шурхіт крил

Захоплення голубами, як вважають, походить зі Стародавнього Єгипту. Араби й понині залишаються найзатятішими голубівниками у світі. Серед європейців така пальма першості належить голландцям. Особливою любов’ю до голубів відзначалися українці. Ще півстоліття тому в київському небі літали зграї чудових крилатих створінь, які мешкали в сотнях, а може, й тисячах затишних голуб’ятень, розташованих у дворах приватних будиночків. Та коли почали зводити перші багатоповерхівки, жеки стали вимагати знесення голуб’ячих домівок. Врятувало бодай частину з них особисте покровительство Володимира Щербицького, який і сам був затятим голубівником
Люблять голубів у Києві й нині. На виставці «Голуб – птах єднання народу України», яка відбулася  цими вихідними в Палаці спорту, було велелюдно. Площа перед палацом більше нагадувала пташиний ринок. Усюди машини з коробками й клітками, у яких – сотні й сотні представників найрізноманітніших порід голубів. Також тут можна було помітити й інших пернатих – канарок і курей, павичів і фазанів. А біля одного авто підприємливий хазяїн демонстрував… велетенських кроликів.

Навколо вирував натовп. Люди роздивлялися птахів, торгувались. Найдешевший голуб коштував 50 гривень. Найдорожчий – 250. Торгівля йшла жваво. Ощасливлені крилатою покупкою квапилися додому. Ясна річ, щоб стати голубівником – однієї любові до цього птаха замало. Потрібні певний статок, бо утримувати голубів – не таке вже й дешеве заняття, і терпіння та наполегливість, щоб доглядати їх.

Голубів поділяють на спортивних, або поштових, і декоративних. Поштових цінують за швидкість. Приміром, відстань від Києва до Львова гарний поштовий голуб здатен подолати за вісім годин. А от декоративний може і не здійматися в небо, бо його цінність – у привабливій зовніш-ності. Саме до таких належить і узбецька двочуба порода, яку розводить Іван Забара, член Всеукраїнської асоціації голубівників. У цього птаха й справді два чуби – один над очима, а другий – трохи позаду голови. Тому здається, ніби голуб зодягнений у капелюха. Крім того, на ногах у птаха – пір’яні шпори, які нагадують широкі штани. Цікаво, що спочатку цей голуб народжується повністю червоним. А вже за два роки, коли в нього відбувається третя зміна пера, стає білим із червоними грудьми.

Загалом же існує близько ста порід голубів. Є павичі, які за статурою нагадують цих птахів, є надзвичайно милі кучеряві голуби. Поважні великі англійські дутиші і справді мають такий вигляд, ніби сильно напнули груди. Майже півтора-кілограмові велети кінги зовні схожі на курку через свої короткі крила та хвіст. А от довгошиї та довгоногі німецькі виставкові голуби завдяки  своєму  дзьобові – на  фламінго. У якобінів, предки яких колись жили у скелях, на шиї пір’я – наче дуже високий комірець, який майже повністю закриває їхню голову. У голубів кар’єрів, що походять з Єгипту та Близького Сходу, навколо дзьоба росте бородавчаста восковиця. До речі, як розповіли голубівники, цих птахів вважають голубами англійської аристократії. Їх навіть тримають при дворі англійської королеви.