Щастя звабила племінниця
Одинадцятого грудня минулого року на полі поблизу міста Попасне знайшли жіночий труп, що виглядав з-під снігу. Загибла була одягнута в легкий одяг, наскрізь просякший водою, і вже встигла муміфікуватися. Це означало лише одне – вона пробула тут тривалий час.
Особу жертви правоохоронці встановили швидко, а вже за чотири доби арештували і підозрюваних у цьому злочині.
34-річна Світлана В. зі своїм майбутнім співмешканцем познайомилася за оголошенням, коли той перебував у місцях позбавлення волі за розбій. Можливо, жінку яка втомилася від самотності, підкупили його щирі листи, у яких він докладно та часто розповідав, що залишився на цьому світі без рідні та домашнього затишку, без будь-якої підтримки. Мріяв, як і вона, про сім’ю. Можливо, свою роль відіграло й те, що 40-річний Михайло був з рідного містечка Світлани. Через місяць після заочного знайомства жінка вирушила на перше побачення до в’язниці.
Після тієї зустрічі листувалися мало не щодня, а в березні 2004-го Михайло вперше з’явився на порозі Світланиного помешкання. Її колишня сусідка каже, що після зустрічі з Михайлом Світлана ніби народилася на світ – вигляд мала радісний, піднесений і не приховувала, що врешті-решт знайшла свого єдиного. Жити спільно вирішили одразу, а невдовзі й продали благеньку хатинку, яка залишилася Михайлові у спадок від далекого родича.
– Я добре запам’ятала той вечір, коли вони продали хату, зібрали знайомих за святковим столом, покликали і мене, – пригадує Євгенія Дмитрівна. – Світлана прямо-таки світилася від щастя. Ми посиділи довгенько, Михайло був сама люб’язність. А десь близько десятої вечора до них завітала іще одна гостя – Світланина племінниця.
Охарактеризувати мені її важко, бо цю дівчину я бачила не часто. Вони нібито зі Свєтою й родичалися не дуже, хоча Оксана якийсь час після смерті матері, – Світланиної старшої сестри, навіть жила у неї. Світлана ж була жінкою спокійною, сімейною, а Оксана навпаки – полюбляла компанії, веселощі. Я бачила, що присутність племінниці та її друзів пригнічують Світлану. Отож, жили вони удвох недовго, а коли Оксана забрала свої речі, мені здалося, що Світлана зітхнула з полегшенням. А з того дня Оксана знову стала постійною гостею у своєї тітки.
Світлана час від часу від’їжджала до Росії – купувала там речі, аби тут продати. Я їй про оті «свята» до нескінченності, звичайно ж, не говорила. Родичі вони усе ж таки, хай, думала, самі й розбираються. Як бачите, розібралися, – сумно зітхає співрозмовниця. Коли Світлана зникла, мені нічого поганого навіть на думку не спало. Стривожилася місяців за два, спитала Михайла: чом це вона затримується? Він нетверезим був, агресивно так відповів: мовляв, яке мені діло, що у них відбувається. А по тому заспокоївся, запевнив, що Світлана в Росії знайшла непогану роботу. Казав, що на новорічні свята обов’язково приїде.
…Ані Михайло, ані племінниця Світлани Оксана її появи вдома того вечора не чекали. А вона повернулася з Москви, їх не попередивши. Можливо, жінка вже почала здогадуватися, що діється за її спиною. Втім, вже ніхто й ніколи про причини її несподіваної появи удома так і не дізнається. Зрозуміло лише одне – її найгірші передчуття підтвердилися, і Світлана вказала цим двом на двері.
– Але ми покохали одне одного, – скаже пізніше 20-річна Оксана, – мріяли, що житимемо окремо. Я хотіла їй про це сказати, але не вистачало мужності. Втім, коли вона все побачила і зрозуміла, мені навіть легше стало. Одначе тітка почала сваритися і навіть зчинила бійку.
– Про любов – то все дурниці, – каже Михайло. – Я був нетверезий, їй, може, й хотілося якоїсь любові. Я не залізний, не втримався. А те, що потім сталося, було так. Оксана схопила ножа, вдарила Світлану й одразу ж убила. Я до неї не торкався, хіба що допоміг заховати. Я любив одну Світлану, але ж вийшло так, як вийшло, мені б не повірили, тому я вирішив, що буде краще, коли ми позбавимося тіла. Сховали її тільки наступної ночі, я напередодні ходив, придивлявся до місця, де б її довго не могли знайти.
Вирішили поховати в полі. Тільки лячно стало, тож ми й лишили її просто неба. Лише снігом засипали зверху. Що далі? Пішли додому й вирішили усім казати, що Свєта знайшла роботу в Росії, а коли повернеться – невідомо. Стосовно майбутніх планів не задумувався. Можливо, дочекався тепла і кудись би поїхав. З Оксаною не жив би, вона не передбачувана, а коли нетвереза, навіть небезпечна. Мене ледь не вбила. Коли приревнувала. Хіба ж це нормально?
…У вечір убивства двоє винесли труп до літньої кухні і пішли відпочивати. Спали міцним сном і того дня, коли по них прийшли. І навряд чи когось з них тривожило, заради чого вони скоїли цей тяжкий злочин. Немає відповіді на нього і в тих, хто знав Світланку, жінку, яка просто хотіла бути щасливою.