Відновлене «лице» Подолу

14 січня 2005 року, на день Василія Великого, який в народі називають старим Новим роком, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив церкву Різдва Христового – дітище архітектора Андрія Меленського, збудоване 1814 року і зруйноване більшовицьким режимом 1935. На церемонії освячення були присутні новообраний Президент України Віктор Ющенко, київський міський голова Олександр Омельченко, які у своїх промовах на мітингу на Поштовій площі відзначили важливість відновлення християнських святинь України.

«Сталося справжнє диво, – зазначив, зокрема, Віктор Ющенко, – Відновлено цілу сторінку української історії, яку безбожна влада намагалася витравити ще й тому, що храм пов’язаний з ім’ям генія нашого народу Тараса Шевченка. Ця влада хотіла, щоб українці якнайшвидше забули про Кобзаря, який поклав край ставленню до української мови, літератури як до засобу розповідати анекдоти, ставити на ринках жартівливі водевільчики. І от Шевченкова святиня, де труну з тілом поета відспівували у травні 1861 року, по дорозі до Канева, постала у всій красі і величі».

З одного боку, сучасним українським реставраторам пощастило: зберігся автентичний проект А.Меленського, креслення, численні фотографії. Та свої «корективи» внесла лінія метрополітену. Довелося, зокрема, для зміцнення фундаменту застосовувати палі, а для того, щоб нейтралізувати руйнівну дію метро, споруду підсилено подвійною гумовою подушкою завтовшки 4 см кожна. Таку технологію використано в Києві вперше.

Освячення наріжного каменя, надбанних хрестів, іконостасу, меморіальної дошки Тараса Шевченка – кияни пам’ятають ці етапи відродження святині. Нині, у дні великого оновлення, що вже торкнулося нашої країни, храм сяє позолотою, милує око чудовими розписами. А Патріарх Філарет схвалив ще й такий задум відновлювачів церкви – у центральній частині на спеціальній підставці встановлено посмертну маску Т.Г.Шевченка. Віктор Ющенко перед освяченням храму подарував релігійній громаді три ікони – Божої Матері, Святителя Миколая і Вознесіння Христового. Вони знайдуть своє почесне місце у церкві Різдва Христового, з якої фактично починався київський Поділ.