Квиток… до пекла
На жителів села Дмитрівки та деяких інших сіл Києво-Святошинського району чекав справжнісінький новорічний сюрприз. Ті з них, хто 1 січня ц. р. вирушав у справах до столиці, змушені були сплачувати за проїзд у своєму приміському автобусі маршруту №760 рівно вдвічі більше! Дехто навіть подумав спочатку, що то якийсь новорічний розіграш. Але ж ні, водії в один голос стверджували, що саме таке розпорядження видало керівництво автопарку № 4, що на вулиці Краснова, який обслуговує цей та деякі інші маршрути. Ті ж водії й показували на розклеєне у салонах автобусів відповідне повідомлення. У ньому зокрема йшлося про те, що у зв’язку із різким підвищенням цін на пальне та на основі листа «Київпастрансу» від 24.12.2004 року усі пільгові категорії населення обслуговуватимуть на загальних підставах, тобто на комерційній основі. Це означало, власне, що два рейси автобуса маршруту №760 – вранці о 8.20 із Дмитрівки та о 17.10 із Києва, – на яких мали право безплатного проїзду ветерани війни та праці, потерпілі (I категорія) від чорнобильської катастрофи, інші пільговики, скасовано. Але у тому повідомленні не було жодного слова пояснення, чому і на якій підставі вартість проїзду зросла одразу аж удвічі!
Усі ми пам’ятаємо, як київська влада навесні минулого року радилася з київською громадою і терпляче пояснювала, чому вона змушена вдатися до такого непопулярного кроку, як підвищення вартості проїзду в метро та іншому громадському транспорті, – перевезення збиткові, потребують дотацій із київського бюджету, а коштів на оновлення тролейбусного чи автобусного парків, переобладнання метрополітену не вистачає...
Тоді ми запитуємо себе, як і жителі тих приміських сіл, які щодня добираються на роботу до столиці (10-20 кілометрів з-поза меж Києва), – а чим ми гірші за киян? Не забуваймо, що усі ми, працівники столичних підприємств, установ і організацій, сплачуємо податки до київської казни. А що одержуємо навзамін? Хто із нас може похвалитися тим, що йому гарантовано медичну допомогу в закладах Києва, соціальний захист чи, скажімо, хоч би таке транспортне обслуговування, яке мають жителі столиці?
Чудово розуміємо, що міська влада Києва не може обігріти всіх стражденних і нужденних, що мають статус жителя області. Не може всім дати роботу, гідну зарплату. Але принаймні з’ясувати та навести лад зі своїми київськими автопідприємствами зобов’язана.
Як же це так, що керівництво автопарку, де начебто взяв кілька автобусів у оренду якийсь «винахідливий» підриємець, не відповідає за наслідки своїх дій? І, якби вже на всіх маршрутах вартість проїзду підвищили і знайшли засіб пояснити це пасажирам, люди може б і розцінити цей крок як вимушений. А так просто якесь заворожене коло: на маршрутах №№ 760, 763, 764 (на Дмирівку, Петрушки, Шпитьки, Гореничі, М.Рубежівку, Красний хутір тощо) та інші, які ближче до Києва, ціни зросли, а до тих сіл, що далі від столиці – у Макарівському районі (Миколаївка, Колонщина) – ні. Більше того, стоять на тій же зупинці у Дмитрівці (де, до речі, розташоване підсобне господарство, яке підпорядковане КМДА) щоранку юристи, журналісти, лікарі, провізори, соціальні працівники, слідчі прокуратури, працівники столичних банківських установ і страхових компаній та інша трудяща публіка чекає за розкладом прибуття автобусів на час відправлення о 7.50, 8.10 та 8.20 за київським часом. Натомість замість очікуваних трьох приїжджає один. І починає цей інтелігентний люд кричати, обурюватися, стогнати і… тюкуватися до салону давно не митого, зношеного, смердючого, з чадним димом і з дірявими вікнами та дверима автобуса. І за проїзд у цьому, з дозволу мовити, засобі правлять удвічі дорожче, а квитки – як особливий спосіб знущання – дають із зазначеною на них старою ціною. Який витончений цинізм! І так з нового року – щодня.
Відповіді на жодне із своїх запитань пасажири ані від водіїв, ані від кондукторів не отримали. Жодного пояснення у диспетчерській (біля станції метро Святошин), жодного звуку від посадової особи автопарку.
Нещодавно, у дні помаранчевої революції, стоячи на майдані Незалежності, усі ми пишалися тим, що під час скрути й випробувань були згуртовані й єдині. Ми не висували економічних вимог до влади – як то підвищення зарплати чи пенсій. Гадаємо, нам під силу усунути й некомпетентне, несучасне, таке, що втратило довіру людей, керівництво автопарку. Воно не один рік принижує нашу гідність. І не несе жодної відповідальності за ті нелюдські умови, в яких перевозить пасажирів. Хіба не було кілька разів такого, що автобус спалахував на ходу. Але ж ми сплачуємо за проїзд не до пекла!
Від імені жителів села Дмитрівки – О.СПОДІН, Л.ШАРГОРОДСЬКА, В.БЕРНАЦЬКА, Т.ПАРАЩЕНКО, Т.ФЕДОРЕНКО, М.ПРИХОДЬКО, Т.ТОЛСТОВА, Г.ЗАЇКА, .ТКАЛІЧ