Дивовижна мелодія часу
У вітальні моєї приятельки вже не один десяток літ стоїть принишкло у кутку годинник – старий як світ. І хоч маятник його нерухомий, і стрілки завмерли бозна-коли, і дерев’яну оправу поточив деінде шашіль, все одно він має царський величавий вигляд. Антикваріат, якому понад 100 років, придбаний прадідом у позаминулому столітті. Стомився бідолаха відлічувати час, отож і спочиває. Утім, його можна оживити – лишень треба доброго годинникаря знайти. І я його знайшла – на Великій дзвіниці...