Добровільні відмовники

Через нестачу коштів, українці гратимуть у гостях

Унікальна для змагань такого рангу ситуація склалася в єврокваліфікації: збірна країни, зіславшись на фінансові труднощі, добровільно відмовилася від проведення календарних матчів у рідних стінах і зголосилася п’ять поєдинків з шести зіграти на чужому майданчику!..

Мова про нашу національну команду, яка стала справжнім відкриттям одного з найпрестижніших офіційних турнірів на зламі двох століть і по праву вважалася фаворитом євровідбору. На жаль, утриматися на задекларованій висоті вітчизняним гандболістам так і не поталанило: після раптової й малообґрунтованої зміни на капітанському містку вони не пробилися на фінальні турніри континентального та світового чемпіонатів, опинившись серед колективів, яких звично називають «представниками третього гандбольного світу». Зі статусом перспективної «жовто-блакитна» дружина втратила й надійних спонсорів. Тепер українська команда змушена економити буквально на всьому. В тому числі, й на «ролі господаря». Як повідомили кореспондентові «Вечірки» в національній гандбольній федерації, двоматчевий виїзд до суперника дешевший, аніж класичний варіант, згідно з яким опоненти мають зіграти вдома і в гостях по одному поєдинку. «По-перше, господарі зобов’язані оплатити працю суддівської бригади та делегата Міжнародної федерації, а по-друге, взяти на себе всі офіційні витрати, пов’язані з їх перебуванням у країні, – прокоментував ситуацію президент федерації Віталій Рева. – Крім того, значних коштів вимагає безпосередня організація матчу, зокрема оренда ігрового майданчика. Та й уникнути організаційних накладок, а отже, й можливих штрафів, ураховуючи нашу скруту, дуже важко. Натомість у гостях ми піклуємося виключно за результат. Більше того, заможні господарі, що зацікавлені в популяризації гандболу взагалі та своєї команди зокрема, подеколи розщедруються ще й на пільги в оплаті житла та харчування»… Як правило, двоматчеві гостьові варіанти виникають за умови, що в ролі щедрого господаря виступає завідомий аутсайдер. Щось подібне простежується й нині. Ні збірну Естонії, ні, тим паче, люксембурзьку до грона фаворитів віднести не можна. Хоча й легковажити ними, надто – прибалтійцями, не варто за будь-яких умов, а за тих, що склалися, й поготів. Однак тривожить навіть не це. Призовими в підсумку стануть два перших місця, проте чільне дає змогу змагатися за путівку на континентальний фінал з апріорі слабкішим опонентом. Оскільки ж ніхто не сумнівається, що до дуету найкращих потраплять українці та румуни, котрі об’єктивно найсильніші в третій відбірковій групі, то вирішальною, за певних обставин, стане різниця закинутих і пропущених м’ячів (українці, на щастя, виграли обидва поєдинки). Нелегко здогадатися, що досягти бажаної переваги, виступаючи на чужих майданчиках, складніше. А румуни до того ж обидва матчі з люксембуржцями проведуть в рідних стінах. От вам і байка про «фінанси, які співають романси»…