Сторінками «Старожитностей»
Газета «Старожитності», заснована в липні 1990 року редакцією журналу Українського товариства охорони пам’яток історії та культури й Українського фонду культури «Пам’ятки України», – одне з найперших видань новітньої української преси. Тоді, на початку 90-х, вона стала форпостом національного відродження.
«Вибухові публікації» «Старожитностей» яскравими сторінками вписалися в історію української журналістики.
Нещодавно вийшов Бібліографічний покажчик змісту газети (1990 – 1995 рр.), який видано як спецвипуск журналу (уже з нинішньою назвою) «Пам’ятки України: історія та культура».
«Старожитності» одними з найперших в українській пресі надрукували правдиві матеріали: з історії національної символіки України – Сергій Білокінь «Прапори не вибирають – прапори успадковують» (1990 р.), про життя й державницьку діяльність гетьмана Івана Мазепи – Василь Луців «Гетьман Іван Мазепа» (1990 р.), з історії ОУН-УПА – Мирослав Прокіп «Українське протинацистське підпілля 1941 – 1944 рр.» (1991 р.), про те, чим насправді був для України українсько-російський договір 1654 року – доктор історичних наук Юрій Мицик «Полин-корінь» (1991 р.), про різні шляхи розвитку – України (європейський тип державності) та Росії (тип азійської деспотії) – доктор історії Леонід Залізняк «Україна і Росія: різні історичні долі» (1991 р.)
У 1991 – 1992 роках опубліковано матеріали видатного українського історика, доктора наук Михайла Брайчевського «Конспект історії України», де подав власну концепцію історії нашої країни від найдавніших часів до сьогодні (цю працю 1993 р. видано книжкою).
1991 року газета вміщує серію публікацій доктора історичних наук Наталії Яковенко «Україна аристократична» – з історії української шляхти XIV – XVII століть.
Відкриттям для читачів були публікації про видатних митців, мистецтвознавців під рубрикою «Персоналії» – «Хто такий був Федір Ернст» – за документами Держархіву Києва (1995 р.), Тетяна Кілессо «Григорович-Барський: невідомі сторінки життя і творчості» (1992 р.), Олександр Рибалко «З листування Стефана Таранушенка» (1990 р.).
«Старожитності» мали надзвичайне розмаїття рубрик – понад сто. Основні з них – «Публікується вперше», «Книжка з далеких скринь», «Відлуння віків», «Обкрадені святині», «Втрачені скарби минувшини», «Архітекти старої України».
Вихід «Старожитностей» було припинено 1995 року через брак коштів. Та газета, її багатющі матеріали, не забулися. Більшість чисел «Старожитностей» зберігаються в Національній бібліотеці імені В.Вернадського та в Національному музеї історії України. І цей ось Бібліографічний покажчик (укладач Віра Карпенко) – компас у морі спадщини. Описи в покажчику подано в 25 розділах, найбільші з них поділено на підрозділи за певною галуззю науки, культури чи видом діяльності. Це – «Історія України», «Археологія», «Мистецтво», «Охорона пам’яток», «Релігія. Церква», «Фольклористика. Фольклор», «Етнографія».
Справді: далеке – близьке. Сторінки «Старожитностей» – голос прадідів як свіжий подих державотворчого 1991 року – для нас, пробуджених помаранчевими знаменами.