Сумував Бориспіль, плаче Україна
«Чорний тюльпан» приземлився на вкраїнській землі.
Учора вранці в аеропорту «Бориспіль» приземлився літак збройних сил США. З німецького міста Рамштайна в Україну він доставив страшний і тяжкий вантаж – дев’ять цинкових трун. В одній із домовин тіло казахського воїна Кайрата Кудабаєва. У решті – українські миротворці, котрі загинули в Іраку. Це – підполковник Олег Матіжев, капітани Валерій Бражевський, Юрій Заграй, Сергій Андрущенко, старший прапорщик Володимир Сєдой, прапорщик Олександр Кацарський, старший сержант Андрій Ситников, сержант Віра Петрик.
Як водиться в таких випадках, загиблим на льотному полі було віддано передостанні військові почесті. Останні – сьогодні. У Хмельницькому, Житомирі, Болграді Одеської області, Первомайську Харківської області, Самборі Львівської області відбудуться наймасштабніші за останній час похорони в Україні. Наша земля буде рясно полита людськими слізьми. Це, безперечно, сльози не лише жалю, печалі, а й гніву на адресу тієї влади, котра відправила своїх синів і доньок на загибель за тридев’ять земель.
Можливо, злим і нетихим словом згадають і виконуючого обов’язки міністра оборони Олександра Кузьмука. До речі, він першим на льотному полі «Борисполя» сказав потрібні слова. А вже на імпровізованій прес-конференції пан міністр нагадав, що він також як народний депутат голосував за направлення українських миротворців до Іраку. Через рік пан Кузьмук побував на місці дислокації наших миротворців й зрозумів: наших воїнів негайно треба повертати додому. Думка правильна, але запізніла.
Кількість українців зменшилася ще на вісім чоловік. Тринадцятеро дітей залишилися напівсиротами. Подейкують, сім’ї загиблих отримають по 105 тисяч у.о. компенсації. Кабмін ніби уже виділив 1 мільйон 800 тисяч гривень на покращення житлових умов для цих нещасних сімей.
Кажуть, в Іраку був терористичний акт. Під час війни все можливе. То ж на чию війну послали українця? Звісно ж, на чужу й за гроші. Наша людина змушена піти добровольцем будь-куди, аби прогодувати свою сім’ю.
Олександр Кузьмук повідомив, що поранений майор Ігор Козлов не має наміру повертатися в Україну. Він планує підлікуватися в одному з іракських госпіталів, аби згодом продовжити службу у своїй частині й разом з її військовослужбовцями повернутися додому. Очевидно, тієї думки дотримується й рядовий Михайло Горічевський. А от чотирьом іншим пораненим Олександру Бахтіярову, Олександру Ашагану, Максиму Кедику, Миколі Шев’якову своє здоров’я доведеться поправляти в американському госпіталі, що базується в німецькому Рамштайні, звідки, власне, в останню дорогу було відправлено «вісімку» героїв-українців.
До речі, про героїв. Виконуючий обов’язки міністра оборони пообіцяв представити загиблих (посмертно) до нагородження орденом «За мужність» I ступеня. Погодьтеся, це – формальність. Ніякому ордену не зменшити болі втрат. Отож сумує й плаче Україна за своїми дітьми. Нехай їм рідна земля буде пухом.
Олег МАХОВСЬКИЙ, Сергій СПАСОКУКОЦЬКИЙ (фото)