Зупинка, назва якій Життя
Після деякої «політичної» перерви Київський академічний Молодий театр продовжив мистецьку діяльність.
Прем’єрну виставу «Міраж» у постановці Тараса Криворученка за п’єсою П’єра Буржада «Дозвіл», у якій представлено події кінця ХІХ століття, – немов створено навмисне для сьогоднішнього дня.
У тихому і, на перший погляд, дещо незрозумілому приміщенні – двоє: Наталя Олександрівна та Федір Федорович. Він митник, який, виконуючи свої професійні обов’язки, не просто несе митну службу, а й вирішує долі багатьох людей, котрі десятиліттями прагнуть повернутися на Батьківщину. Наталя ж у цій історії є тією самою жертвою, яка чекає виготовлення паспорта, аби потрапити до рідної країни. На митниці є все – і клунки, готові до переїзду, і сльози тих, хто знову почув відмову, і фальшиві документи, й ілюзорне кохання. Сатирично звучать деякі закони, що через дрібниці перекреслюють людські сподівання.
Але вся ця митна колотнеча досить подібна до реального життя, де кожна людина – своєрідний транзитний пасажир, здатний мінятися місцем зі своїми образниками, а іноді й сідати... не у свій потяг. Людська душа – складна: людина боїться, хоча й давно жаданих, змін у житті, адже такий перехід вимагає дій, рішень.
Наталя Олександрівна отримує чергову відмову, але разом із нею – співчуття Федора Федоровича й пропозицію стати його помічником. Так відчай перетворюється на жорстокість, жертва – на злочинця, а платою за кохання-міраж є життя.
Незважаючи на те, що протягом усієї вистави на сцені – лише дві дійові особи, Олена Хижна та Валерій Шептекіта впевнено та послідовно тримають увагу глядача.
Вистава доводить: усе, що відбувається в житті, – це миттєва умовність, яка через деякий час обов’язково зміниться іншою подією і… І вже інші герої опиняться на розпутті в чеканні своєї станції, назва якій Життя.