У дусі одеських приколів
Свого часу Сергій Ківалов президентствував в одеському волейбольному клубі «Феміда». За словами тренера команди Олега Смугильова, узимку його підопічні тренувалися в залі, де температура повітря була нижчою за … вуличну. А звідси – травми, хвороби її основних гравців. Колектив, що його очолював ректор Одеської національної юридичної академії Сергій Ківалов, у чоловічій суперлізі, по суті, пас задніх – боровся в ній за виживання. Проте Сергій Васильович, схоже, отримував повне задоволення від здійснюваної ним клубної політики. А відтак вирішив: здатен на більше.
Незабаром подався до столиці творити велику політику. Через депутатський мандат член Вищої ради юстиції України потрапив у крісло голови Центральної виборчої комісії. За кілька місяців до виборів Сергій Васильович упевнено заявляв, що в ЦВК панує відповідальна атмосфера. Адже, за його словами, кожен тутешній крок має бути вивіреним, законним. Подальші ж реалії довели протилежне: в очолюваній паном Ківаловим ЦВК переймалися вирішенням лише однієї проблеми – оголосити новим Президентом України виключно провладного кандидата, ігноруючи законне волевиявлення народу. І Сергій Васильович, юрист, порушив закон. На свою біду. Модель своєрідного «фемідівського» безладдя українська громада не сприйняла…
Восьмого грудня Верховна Рада України достроково припинила повноваження членів ЦВК, котрі працювали під час перших двох турів президентських перегонів. Під час рейтингового голосування за новий склад ЦВК кандидатура пана Ківалова не пройшла. Але це аж ніяк не збентежило екс-голову. В усякому разі – зовні. На людях він тримається впевнено. Обіцяє написати книгу спогадів про президентські вибори-2004. Недавно він очолив Одеську юридичну академію. Такі парадокси в дусі одеських приколів: найгучніший порушник закону навчатиме підручних Феміди.
Хоч що б там казали, а ім’я Сергія Васильовича, переконаний, потрапить в аннали вітчизняної історії. Не лише як фальсифікатора результатів виборів. М’яко кажучи, непрофесійними діями він спричинив вихід мільйонів українців на площі, майдани, вулиці. А отже, не усвідомлюючи й не бажаючи того, виявився одним із чинників помаранчевої революції.