З диктофоном і фотокамерою– проти фальсифікацій
Київських добровольців столиця Донбасу зустрічала без агресії. Але лише тоді, коли у них не було жодної атрибутики. Тож коли нам, журналістам, довелося самотужки добиратися до «помаранчевого» штабу 43-го Донецького округу, то довелося схитрувати.
Аби не «попалили»
Російською мовою ми чемно запитали у таксиста, як потрапити на проспект Партизанський, де власне й розміщувалася штаб-квартира. Але назвали лише номер будинку, тож водій не здогадувався про мету нашої поїздки і був упевнений, що ми справжні донеччани. Таксисту ми сподобалися, і він навіть погодився знизити таксу з семи до п’яти гривень. Занепокоївся лише тоді, коли в авто почув від нас уже державну мову. Проте чемно довіз до місця призначення і спантеличено запитав: «Так вам штаб оказывается был нужен?» Але у відповідь почув лише щиру українську подяку за «доставку».
Краватка – як червоне для бика
Штаб 43-го Донецького округу у день виборів був оточений натовпом щойно прибулих киян, котрі пропонували свою допомогу як спостерігачі. Проте нас, київських журналістів зі справжніми посвідченнями, прийняли без черги. Ми розповіли, що окрім «ксиви» ще маємо зброю проти фальсифікації – цифрову фотокамеру та диктофони. Тож довірена особа Віктора Ющенка Валерій Скиба одразу ж запропонував нам транспорт для поїздок у «зони підвищеної небезпеки». Мобільна група у штабі сформувалася дуже сильна та спритна, ще й «юридично підкована».
Дзвінки про порушення лунали безперервно. Мобільна група миттєво реагувала. Коли прибували на дільницю, то помаранчева краватка пана Валерія одразу викликала агресію у місцевих. Оскільки відповідальність ми несли колективну, то «на горіхи» отримували всі. До образ та нецензурщини були готові, проте киянам дивно було чути вигуки «бандеровци». Цікавий випадок трапився на дільниці №10.
Депутат «під прикриттям»
В одній із донецьких шкіл, де розташувалася виборча дільниця, зібрався величезний натовп, який одразу ж «відреагував» на оту помаранчеву краватку. Виборці агресивно звинувачували у всіх своїх бідах саме нас. Дякувати Богу, до бійки не дійшло. І тут у розмову втрутився шанований донеччанами Ігор П., заради якого й прибула мобільна група. Значок на його піджаку та господарський погляд свідчили про те, що перед нами депутат райради. Дивно, але він чомусь назвався позаштатним журналістом газети «Голос Донбасу» (назву ледве згадав). Цей чиновник пояснив свою кількагодинну присутність на дільниці тим, що він, як кореспондент, хоче об’єктивно висвітлити все, що тут відбувається. На запитання, чи не вважає він свою постійну присутність на дільниці зловживанням службовим становищем і психологічним тиском на виборців, відповів так: «У мене є посвідчення журналіста, тож я тут не як депутат. Я замдиректора заводу, і це моя виборча дільниця, тож як я можу «давити» на своїх же виборців, коли лише вчора проводив з ними збори!».
Ці слова уже не потребували жодних коментарів. Тож спостерігачі від «Нашої України» прореагували на все це складанням на цього громадянина акту щодо дій, який засвідчив очевидне. Хоча він став краплиною в морі після того, як на цій дільниці одна «мадам» здійняла скандал. Вона вимагала видати їй бюлетень за недійсним паспортом.
Грошовита машина-привид
І ось уже наша мобільна група – у наступній небезпечній зоні, що в аеропорту. Тут виборці розписувалися у списках, на яких не було жодного підпису відповідальних осіб, а печатка відкрито «гуляла» поза межами сейфу. Після фіксації цих грубих порушень представники синьо-білої сторони почали нарікати на те, що поблизу стоїть машина «помаранчевих», і тим, хто голосує за Ющенка, видає по 500 гривень. Звісно, вони очікували від нас іншої реакції, ніж «скажіть, будь ласка, де те грошовите авто, бо нам, які тут працюють за «дякую», ці 500 гривень не будуть зайвими». Коли ж ми прибували до інших дільниць, то чутки про гроші з машини набирали все більших обертів. Проте доказів не було, і ми чули вже про іншу, зменшену суму хабара – 150 гривень.
Стомлені, але задоволені
Однак агресивність виявлялася не всюди. Приємно було бачити усмішки тих, хто шанобливо та привітно ставився до нас.
…До штабу ми прибули посеред ночі – потомлені, але задоволені тим, що запобігли багатьом фальсифікаціям. Гаряча кава та бутерброди стали для нас найвищою нагородою. А далі чекала довга дорога на Київ і третя доба безсоння…