Поміняла черевички на пензлик

Чумацький шлях віддзеркалився від зебри, слон «замислився» над ромашкою... І рожевий фламінговий міраж огорнув перших відвідувачів незвичайного сюрреалістичного вернісажу «Світ... взаємин... чоловіка і жінки... тварин... квітів...»

Мистецтво  –  надзвичайно дивна річ. На Подолі сірий вечір, дощ дрібненький. А у виставковому залі на вулиці Флорівській – літня спека і сонячні фарби. Такий збіг – день народження молодої художниці Катерини Лазутки. Вона, як і личить справжньому митцю, не багатослівна, про себе і про свої роботи говорити не любить: «Та й навіщо? Приходьте  –  все побачите. Цей рік був для мене особливим. Начебто щось зсередини підштовхувало і не давало спокою. А писати я почала ще тоді, коли не хотіла займатися в танцювальному гуртку. Отже, втікала із занять і «ховалася» в художній студії. Батьки згодом подарували мені мольберт і запропонували вчитися малювати. Свою першу  виставку я присвячую саме їм».

Але повернімось до вернісажу. У першій залі, навпроти входу, – «Рожевий фламінго». Чудова робота. Дивишся і начебто йдеш сам по пустелі. Гаряче повітря, розпечений пісок. Води – ні краплі. Аж ось помічаєш чисте озеро, на ньому сотні дивовижних, не наляканих присутністю людини птахів… Міраж? Примарилося?.. Насправді! Все у веселих фарбах: і вода, і пісок, і повітря. А ти, шукаєш пристані, подорожній. Та ж сама тема й на полотнах «Він» – «Вона». Він – скорпіон, що погрожує жалом. Вона  –  наяда, зіткана з метеликів. Але це тільки здалеку. Варто підійти і роздивитись. Він  –  рожевий поетичний оазис, а вона  –  синя крижана вершина. І в їхніх «очах» – те, що приховано за нашою зовнішньою оболонкою. Диптих «Чоловік і Жінка». Копійчане життя і світ реалізму  – вони створені з начищених до блиску монет. Він –  крутий «орел». У неї – інші цінності...Виставка триватиме до 14 січня 2005 року.