«Оболонь» на порозі змін

Один з неприємних сюрпризів осіннього циклу – турнірний відступ «Оболоні». Заводська команда, що фінішувала шостою в минулому сезоні й мала в своєму розпорядженні перспективну футбольну молодь, уже «обстріляну» в змаганнях найвищого рангу, не виграла жодного матчу в рідних стінах і посіла в першоколовому реєстрі передостаннє місце з одинадцятьма турнірними очками. Чому? Думки з цього приводу розійшлися, хоча фахівці одностайні в іншому: підопічні Петра Слободяна виступили нижче своїх можливостей.

Отже, про можливості. Вони, як відомо, базуються на трьох китах: фінанси, кадри, рівень готовності. «Оболонь», справами якої опікується насамперед однойменне товариство з європейським іменем, не належить до когорти найзаможніших футбольних колективів України, проте й проблематичним у вищій лізі не вважається. За неофіційними експертними оцінками, це доволі міцний вітчизняний «середняк», авторитету якому додає вміння тамтешніх керівників дотримуватися слова й виконувати свої зобов’язання. Заробітки в «Оболоні» вищі, ніж у «Борисфені», «Таврії» «Ворсклі-Нафтогаз» або «Закарпатті», до того ж стабільні і «вибивати» їх у роботодавця футболістам не доводиться. Зважаючи на це, немає вагомих підстав особливо нарікати й на рівень майстерності гравців. Звісно, кожному тренерові кортить працювати з яскравими «зірками» на кшталт Белькевича чи Гусєва, проте й «Оболонь» укомплектована переважно кадровими виконавцями. По-перше, більшість з них вихована в Києві і пройшла школу «Зміни» чи навіть «Динамо», «засвітившись» в юнацьких і юніорських збірних України (Романенко, Кутас, Мазуренко, Гребеножко, Міщенко, Продан, Олійник). По-друге, поповнили команду не позбавлені хисту вихованці дніпропетровського «Дніпра» та «Чорноморця» з Одеси. І по-третє: середній вік оболонців становить 24,7 року, що вважається найоптимальнішим відповідним показником, оскільки гравці вже достатньо досвідчені, але водночас – сповнені фізичних сил і честолюбного бажання. До того ж, і це дуже важливо, заводська команда зігрувалася впродовж кількох останніх років і змінювала кадровий ансамбль обережно. На жаль, уже на старті нового чемпіонату шоста за підсумками попереднього сезону команда країни зазнала необґрунтованих очкових втрат. Мова про домашні поразки від полтавців і нічию із запоріжцями. Кияни не мали втрачати турнірні пункти в згаданих поєдинках, оскільки ні потенційно, ні безпосередньо в грі суперники не переважали їх. Але сталося саме так, і саме тоді, на зламі двох літніх місяців, експерти зазначили, що рівень готовності «Оболоні» до сезону залишає бажати кращого. Судити категорично, чому, не береться ніхто. Не виключено, що колектив перецінив свої можливості, досягши почесного шостого місця в попередньому чемпіонаті: випробування «мідними трубами», як відомо, пройти найскладніше. А може, на підготовці «Оболоні» позначилося те, що двоє лідерів команди – напівоборонець Каряка та форвард Терещенко – потрапили в автокатастрофу, зазнавши не тільки фізичних, а й моральних травм. Хоча фахівці допускають і третій варіант: суто тренерські прорахунки, причому не лише в міжсезоння, а й безпосередньо в стартових поєдинках. Останній варіант, схоже, відкидає Петро Слободян. За його версією, команда «провалила» тільки один календарний матч – листопадовий з «Динамо», програний з непристойним рахунком 0:7. Але як тоді пояснити той факт, що заводські футболісти жодного разу не скористалися перевагою свого поля і доволі часто пропускали вирішальні голи в других таймах?.. Убогість тактичних засад «Оболоні» й очевидно недостатній функціональний вишкіл гравців простежувалися й минулого футбольного року, проте тоді команді поталанило уникнути вагомих втрат завдяки значно чіткішій організації колективних дій. Цього сезону, коли з «обойми» випали одразу кілька провідних виконавців, а лідери знову постаріли (Конюшенку вже 33 роки, Кобзареві – 32, Нивинському– 30), груповий маневр зазнав і кадрових, і якісних змін. Звичайно, не на краще… Коли «Оболонь» залихоманило, тренери так і не знайшли ліпшого «рятувального» способу, ніж постійна ротація складу. Надто це стосується позиції на останньому рубежі: ворота заводської команди в першому колі захищали аж четверо голкіперів… Чого чекати надалі? Петро Слободян подав у відставку, а отже, зміни в «Оболоні» неминучі. Судячи з усього, зміни насправді радикальні. І мова не стільки про кадри, скільки про загальну стратегію і тактику командних дій. Це зовсім не означає, що в клубі, наприклад, появиться зарубіжний легіон: Почесний президент «Оболоні» Олександр Слободян, як і раніше, вірить в талановиту вітчизняну молодь. Але фахова робота в колективі неодмінно буде поставлена на якісно вищий рівень.