Невмируща вчительська справа
Іменини – це завжди свято. 25-річчя знаного далекого за межами України Київського педагогічного коледжу ім.К.Д.Ушинського – це особисте свято кожного із 145 викладачів, 1159 студентів кількох факультетів, понад 12 тисяч навчених за ці роки директорів, вихователів і музичних працівників у дошкільних навчальних закладах. А ще – малюків зі шкіл-дитсадків і дитсадків. Через п’ять років роботи, 1984-го, тоді ще Педучилище №2 стало переможцем серед таких самих навчальних закладів усього СРСР. 1991-го Педучилищу присвоїли звання К.Д.Ушинського, чим усі дуже пишаються. Також усі пишаються тим, що 1994-го стали вищим навчальним закладом ІІ-го рівня акредитації – коледжем. І не формально, бо вже двічі це звання підтвердили. Упродовж 16 років коледж-іменинник очолює кандидат педагогічних наук, відмінник освіти України, депутат Дніпровської райради, кавалер Ордена княгині Ольги III ступеня і просто закохана у свою справу жінка – Катерина Волинець. Вона була ініціатором створення в коледжі музею Костянтина Ушинського і єдиного в Україні Музею історії розвитку дошкільного виховання м.Києва.
Позаяк у коледжі два народні художні колективи – хор «Бревіс» та вокально-інструментальний ансамбль «Пролісок», кілька вокальних і танцювальних ансамблів, то потреби запрошувати артистів не було. Майбутні вихователі, викладачі музики, співу й мистецтв добре розважали зібрання. Радник Київського міського голови Анатолій Тимчик розповів, як виникла ідея створення педучилища, яке б забезпечило Київ вихователями дошкільнят і як раділи всі, коли звідси вийшли перші фахівці. Дуже скоро колектив, третина якого збереглася й донині (що безперечно свідчить про правильну кадрову політику керівника), став автором стандартів освіти дошкільного і музичного виховання, експериментальним майданчиком Міносвіти. Добрим словом згадав тодішній начальник Головного управління освіти столиці Анатолій Тимчик першу директорку Тамару Громико. Із притаманним йому гумором сердечно подякував за те, що «…ви чудово, достойно робите свою справу за недостойну зарплатню. Вас прирівняли до вищих навчальних закладів, а платять…». Пригадав Анатолій Іванович, як представляв шістнадцять років тому Катерину Волинець – з багатодітної родини, доньку Героя Соціалістичної Праці – і подякував їй за те, що коледж гідно представляє дошкільну освіту. Жодної скарги на випускників.
Разом із поздоровленнями Київського міського голови Олександра Омельченка Анатолій Іванович вручив Катерині Волинець найвищу відзнаку мера – «Знак Пошани». Почесні грамоти з цінними подарунками – Елеонорі Гуляєвій, Ользі Лободі, Галині Поротніковій, Нінель Сургайло. Подяки з цінними подарунками – Золіні Борзаковській, Наталі Бахонько, Зінаїді Міщенко, Ользі Економовій, Людмилі Гаркуші, Ірині Гранкіній, Тетяні Макаровій, Галині Митринській і Валентині Метелюк. Депутат Дніпровської райради Микола Кучинський, зазначивши, що коледж-іменинник, яким район дуже пишається, вже тричі забезпечив увесь лівий берег Києва вихователями дошкільних навчальних закладів, передав привітання голови району Олександра Шевчука і нагородив його Подяками з цінними подарунками Наталю Астаф’єву, Валентина Касьянова, Ірину Персанову, Оксану Петрикову, Катерину Салан, Юрія Тупицю та Ірину Толубко.
– У Києві, мабуть, немає жодного дитсадка, де б не працювали випускники Київського педколеджу ім.К.Д.Ушинського, – сказав заступник начальника Головного управління освіти й науки столиці Микола Грицан. – Якби всі 12 тисяч змогли сюди прийти, був би, мабуть, другий Майдан. Мені дуже приємно, що уряд, не дочікуючись ювілейної дати, нагородив Почесною грамотою Кабінету Міністрів коледж і заступника директора Тамару Попову, а трьох викладачів – Подяками. Позаяк нові програми, стандарти й підручники з дошкільної освіти розробляються саме в цьому педколеджі, то я почну з вручення нагород Міністерства освіти й науки.
Микола Іванович нагородив дорогим для кожного освітянина Знаком «Відмінник освіти України» Валентину Александрову, Аллу Ігнатенко, Олександру Косаленкову та Аллу Січкар, Почесними грамотами Міносвіти – Таїсію Бурлаку, Тетяну Вишнякову, Світлану Козаченко, Тетяну Марковську, Надію Мітічеву, Ларису Орлик, Тетяну Павловську-Єжову, Ларису Салан, Тетяну Скачкову, Ганну Сидоренко, Людмилу Сірченко, Наталю Терехову та Любов Шипіло. Грамотами ГУОН – Світлану Білецьку, Олену Гуменюк, Марію Дерманець, Олександра Дзенькевича, Валентину Калантарян, Аллу Костенко, Валентину Корзун, Людмилу Марченко, Емму Макарову, Миколу Малого, Олександра Мойсака, Дмитра Миронця, Світлану Ревуцьку і Андрія Юдіна. Не забули в головному столичному освітянському відомстві й про студентів, відзначивши голову Ради студентського самоврядування Анну Лиховодову, голову студентського науково-творчого товариства Ганну Михайлову, капітана збірної з футболу Антона Моргуна і Олену Циріну. Звісно, комусь такий довгий перелік прізвищ може видатися не дуже цікавим… Але сам процес! Хоч і всі викладачі гідні нагород, але з інтенсивності оплесків і схвальних вигуків студентів завжди можна визначити, кого вони люблять найбільше. Шістнадцять Подяк голови профспілкового комітету столичних освітян вручив його заступник Олександр Яцунь. Почесною грамотою Міністерства культури й мистецтв нагородили вокально-інструментальний ансамбль «Тік і Так».
Доки тривало нагородження, нетерпляче розминали ноги танцюристи з ансамблю «Україночка», які згодом потішили всіх запальним народним танком. Іменинникам і гостям співали юні артисти з ансамблів «Мальви» і «Пролісок». Просто вразила виконанням «Солов’їного романсу» Кос-Анатольського випускниця коледжу 2001 року, лауреат численних всеукраїнських конкурсів і фестивалів, нині студентка Національної музичної академії (консерваторії) Наталя Орлюк – вочевидь на оперній сцені невдовзі засяє нова зірка.
Тепло й щиро поздоровили колег з іменинами директор, викладачі і студенти Педагогічного коледжу при Національному університеті імені Т.Г.Шевченка. Григорій Науменко найперше подякував за надану в скрутну годину допомогу, після чого студенти прочитали оду «Нашій дитині–25». Приємно було слухати поздоровлення й добрі слова. Щоправда, хочеться, аби вчителям їх казали частіше – і поміж ювілеями.