Від Святого Миколая до Стрітення

Ми намагаємося не лише берегти і примножувати свої традиції, а й уважно придивляємося до того, які зміни відбуваються у світі. Скажімо, новорічні хвойні віночки на дверях – новизна, яка порівняно недавно прийшла до нас із Європи та Америки. Утім, на Прикарпатті ця традиція має своє давнішнє коріння. І розповіла мені про це Марія Іллівна, мешканка села Оторопи, Косівського району на Івано-Франківщині.

Колишня вчителька української мови та літератури, а нині пенсіонерка, робить дуже гарні віночки із ялиці. Пухнасті, запашні, із шишечками і коштують вони всього 15 гривень.
– Колись моя бабуся вміла робити такі віночки, – розповідає мені Марія. – Але за часів радянської влади, коли Боже слово і християнські звичаї утискали, у покуттянських хатах подекуди крадькома ставили на покуті дідухи чи віночки. Наразі ми маємо  можливість без боязні молитися, ходити до церкви, колядувати на Різдво та їсти кутю.

Марія Іллівна – жінка набожна, співає в церковному хорі. Отож, свої віночки, перш ніж везти їх на продаж до Києва, освятила в церкві. Це не просто модна новорічна прикраса до інтер’єру, це оберіг, який захищає домівку від зла, нечистої сили, всілякої напасті. У  Оторопах  такі віночки вносять до хат на Святого Миколая і ставлять на покуті під образами. Стоїть він аж до Стрітення. А коли в повітрі запахне весною, його виносять у двір й спалюють, а попелом обсипають дім. Цю давню традицію повернули до життя. І нині в кожному помешканні є освячені хвойні віночки-обереги. Якщо й вам захочеться мати його, шукайте Марію Іллівну – вона торгує на майдані Незалежності.