Усе про те, як жила природа

Чарівні «Міс Погода» щодня розповідають нам з телеекранів, якою завтра буде синоптична ситуація. Від них ми дізнаємося, чи варто, виходячи з дому, брати із собою парасолю, вдягати тепліші чоботи. Аби навіть поганому прогнозу телеглядачі раділи, – нагадують, що от 100 років тому цього дня було набагато холодніше. Звідки вони про це знають? І хто допоможе з’ясувати, чи світило сонце, а може, стелився туман багато років тому на день народження близької людини? На Новий рік так хочеться приємно здивувати…

Довідки про погоду на день народження, виявляється, дає досить солідна установа – Галузевий державний архів гідрометеорологічної служби України. Саме тут зберігають дані спостережень за станом довкілля за останні 200 років. Кореспонденти «Вечірки» побували в цьому сховищі й переконалися в тому, що цифри зберігають людську енергію.

За інформацією, скажімо, про стан забруднення довкілля до архіву Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО) звертається чимало організацій: будівельні, шляхові, страхові компанії, комунальні служби, юридичні особи. Приміром, тоді, коли планують побудувати котельню, підприємство. Їм слід мати екологічне обґрунтування проекту, тобто знати про вплив об’єкта на стан довкілля. На відміну від приватних контор, які надають сумнівні дані, інформація державного архіву перевірена, виважена і достовірна. «Наскільки часто до вашого архіву звертаються комунальні служби міста і звичайні кияни?» – цікавлюся в Ірини Коноваленко, начальника відділу підготовки інформації.
– Інтерес столичних установ до стану забруднення атмосфери нині посилений, – розповідає Ірина Миколаївна. – Одержуємо багато листів від служб із озеленення міста. Скажімо, коли раптово на машини падають дерева і власники авто позивають до суду. Без нас не обійтися й страховим компаніям. Час від часу доводиться визначати найчистіші місцини в Києві і давати рекомендації, щоб на одній із таких звели приватний будинок або купили квартиру. Тому знаємо, що центр міста задихається від різноманітних шкідливих викидів в атмосферу. Особливо це стосується Московської площі, Бессарабки, площі Перемоги та бульвару Лесі Українки. А от район колишньої ВДНГ, Багринова гора, Гідропарк – чисті. Основна екологічна біда Києва – кількість автотранспорту. Архівні дані стають у нагоді навіть єпархіям: коли планують зводити храм, то цікавляться станом довкілля. А пересічні кияни, вважаю, переймаються коливаннями в атмосфері та їх впливом на самопочуття. Пригадую, на початку 90-х років до нас систематично звертався один зі столичних ветеранів, у якого часто підвищувався артеріальний тиск. Тож для нього ми готували спеціальну добірку про атмосферний тиск та вологість повітря. Нині ж таку інформацію можна одержати за телефоном 001. Нещодавно ми завершили працювати над замовленням інституту геронтології. Надали їм інформацію за 100 років щодо вологості, середньої температури повітря, атмосферного тиску та інших показників. Спираючись на ці архівні дані й статистику, наведену загсами, фахівцям удалося порівняти, як навколишнє середовище і кліматичні умови впливають на здоров’я і тривалість життя людини.

– Маємо унікальну інформацію щодо радіаційного стану в перші години, дні, місяці й роки після катастрофи на ЧАЕС 1986 року, на основі якої створено відповідні карти, – розповідає Михайло Довгич, начальник архіву гідрометеослужби – заступник директора ЦГО. – Загалом на архівних даних розробляється методика гідрометеорологічних прогнозів, а згодом – оцінка змін клімату. Забруднення атмосфери Києва передбачають, спираючись також на базу наших даних. У «погоді на завтра» наводять архівні дані з ЦГО, адже Український Гідрометцентр прогнозує погоду, гідрометстанції й обсерваторії ЦГО – спостерігають, а архів накопичує дані про неї. До нас звертаються проаналізувати те чи те природне явище, щоб дізнатися про наслідки.

Весь матеріал, зібраний службами ЦГО, осідає в архіві, який має три відділи: зберігання даних на паперових, технічних носіях та видачі інформації. Нині в архіві існує шість фондів: метеорологія, гідрологія, синоптика, агрометеорологія, аерологія, забруднення навколишнього природного середовища. На щастя, у Києві навіть під час війн дослідження клімату не переривали. Цінні документи вдалося зберегти у задовільному стані. Втрат практично немає. Деякі документи працівники архіву реставрують самостійно. Записи, що згасають, відновлюють вручну – тушшю й пером. Цікаву тенденцію помітив начальник архіву – папір, який використовували у XIX столітті, настільки якісний, що документи здаються вічними. А от у 30-ті роки XX століття був рихлий папір, який швидко трухне.

Жучки і хробачки, за словами Михайла Довгича, архіву не дошкуляють. А от пацюків довелося «попросити»: кілька років тому закупили спеціальні ультразвукові установки, які розігнали цих «квартирантів».

Нині архів ще не має повністю здубльованих електронних копій усіх фондів. Михайло Іванович переконаний, що документація на папері – це один із основних видів носіїв, на яких зберігатиметься інформація для наступних поколінь. І пояснює чому: бо важко сказати, що буде з комп’ютерною технікою через 50 років і чи вдасться прочитати записане нині на компакт-дисках.

– Я випускник географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, – розповідає Михайло Довгич. – За спеціальністю гідролог. Працював у різних науково-дослідних інститутах Києва, та доля звела з гідрометслужбою. Директор ЦГО Олександр Косовець – мій наставник, бо в університеті він викладав у нашій групі. 1993 року в обсерваторії з’явилася вакантна посада начальника відділу гідрології і директор запросив мене на цю роботу. Галузевий державний архів очолюю з 2001 року. Читаю цифри на пожовтілому папері як живу історію, що допомагає усвідомити, збагнути, чому в природі трапляється так, а не інакше.

...Будівлю архіву зведено 1964 року і вона потребує ремонту. Зала, де зберігаються архівні дані на папері, вже затісна для фондів. А ще необхідно оновити всі комп’ютери. На це потрібні кошти, яких бракує.

Навесні 2005 року ЦГО відзначатиме свій ювілей – 150 років від дня заснування. І до цієї дати вже готують особливий перекидний календар, у якому планують умістити шкалу коливання температури з 1813 по 2003 рік. Працівники архіву нині шукають і вивчають матеріали, фотографії, що стосуються історії Центральної геофізичної обсерваторії.