Махінації «добре зіграного» квартету
22 грудня велика група народних депутатів України звернулася з поданням до Кабінету Міністрів України, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ з приводу ситуації, що склалася навколо Чорнобильської АЕС. А днем пізніше, навздогін попередньому запиту, на ім’я Генерального прокурора України Святослава Піскуна та голови Служби безпеки Ігоря Смєшка направила ще один – із викладом додаткових фактів.
Про що ж ідеться? Чим так занепокоєні депутати?
З’ясовується, що страшна катастрофа, жахливі наслідки якої відчуваємо не тільки ми, а й світ, на руку деяким спритним ділкам. Нині – чорнобильській четвірці Смишляєв-Коваль-Матвєєв-Неретин.
Хто ж є хто у ній?
О.Є. Смишляєв із 2 липня цього року – новий директор державного підприємства Чорнобильської АЕС. Одразу ж після призначення його на цю посаду серед персоналу станції почала розповсюджуватися інформація Хмельницької обласної прокуратури і Рахункової палати України про шлейф кримінальних справ, який тягнеться за ним із Хмельницької АЕС. Пізніше ця інформація дещо конкретизувалася, коли стали відомі сер-йозні проблеми, пов’язані з культурою безпеки при добудовуванні та пуску ХАЕС-2. Дуже швидко персонал переконався, що це не що інше, як стиль роботи їхнього теперішнього директора, який він переніс і на ЧАЕС.
О.М. Коваль – керівник компанії «Південтеплоенергомонтаж» (далі «ПТЕМ»), яка є монополістом і власником усіх основних контрактів, що стосуються ЧАЕС. До неї ми ще повернемось!
Ю.А. Матвєєв, – господар ТОВ «Укренергобуд», що «прославилося» разом зі своїм керівником насамперед будівництвом найбільшого пам’ятника корупції, який сьогодні називають «ХОЯТ» – сховище відходів ядерного палива. «Укренергобуд» нічого не зберігає, крім пам’яті про вкрадені в народу сотні мільйонів гривень. Нині ця фірма – головний підрядник «ПТЕМ» на найдорожчому контракті так званої стабілізації. Вартість цієї програми – понад 600 мільйонів гривень! Та з часу отримання цільового траншу від Європейського банку реконструкції та розвитку, роботу над нею так і не розпочато.
Ю.О. Неретин – колишній директор ДП ЧАЕС, який з приходом Смишляєва знову повертається на станцію і стає заступником чи то з питань інвестицій, чи капітального будівництва, незважаючи на те, що в цій галузі ніколи не працював.
Одне слово, який їхав, такого й підвіз... Тож, зрозуміло, знайти спільну мову й згуртуватися навколо профінансованих проектів їм було нескладно. Як і маніпулювати тими мільйонами...
Відбувалося все просто. Західні країни відгукуючись на біду й, згідно із договором між урядом України та Європейським банком реконструкції і розвитку, надають кошти для спорудження необхідних об’єктів на території атомної електро-станції. Гроші надходять переважно на розрахункові рахунки компанії «Південтеплоенергомонтаж». При цьому вона щоразу використовує свою давню тактику: під час проведення тендеру пропонується нібито прийнятна ціна й умови. Але відразу ж після підписання контракту, за попередньою змовою між керівниками, він починає надуватися, мов повітряна куля: до ціни контракту й відповідних робіт одна за одною долучаються додаткові затрати, які збільшують очікуваний прибуток удвічі, а то й утричі. Так будувалися, наприклад, об’єкти «Санпропускник» з оцінкою 50 млн. гривень, які надає Україні, згідно з існуючим договором, світове співтовариство, що в 1,5 раза перевищує реальну вартість об’єкта, також уже згадане сховище відпрацьованого ядерного палива та інші. Тобто, відбувається не що інше, як відмивання грошей.
Але ж може трапитися так, що хтось відмовиться платити більше. Як це зробив, приміром, той же Європейський банк реконструкції і розвитку. Що тоді робити? Де знайти гроші на ці «додаткові» роботи? І це продумано. Є ж бюджет України! І на папері додатково народжуються 12 мільйонів гривень. А про відкриті торги й реальну ціну контракту, як цього вимагає закон, говорити, мовляв, пізно, бо всі терміни і так минули. А тут не до жартів: зона ж техногенної катастрофи!
А щоб, як кажуть, комар носа не підточив, створили мережу дочірніх підприємств компанії «ПТЕМ» у Чорнобилі та Славутичі, яка покрила, по суті, з ніг до голови атомну електростанцію.
Усіх прикладів, пов’язаних із грошовими махінаціями, не перелічити. Та ось найсвіжіший. Затвердженою програмою виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації та підвищення безпеки об’єкта «Укриття» на 2004 рік не планувався капітальний ремонт приміщень, де розміщено дирекцію і головний управлінський персонал Чорнобильської АЕС. Передбачалося усунути лише окремі дефекти покрівлі та деяких інших конструкцій будівлі. Однак, три місяці тому, адміністрація ЧАЕС несподівано ухвалює рішення про капітальний ремонт кабінетів офісу і санвузлів дирекції.
І пішло-поїхало... Із капітального той ремонт перетворився на найкапітальніший: із заміною дюралевих віконних блоків на пластикові склопакети із затемненим склом, змонтованими підвісними стелями й новими світильниками, шикарними дверима, що ведуть у сяючі новою європейською обробкою кабінети з наливними підлогами. Сидячи на унітазах «Монарх» і спираючись на змішувачі води «Груе», як у п’ятизіркових готелях, дирекція найближчим часом святкуватиме тут своє новосілля.
Ось тільки фахівцям, які відповідають на ЧАЕС за цільове використання коштів Державного бюджету України, не до свята. Їх дуже хвилює, що 1,5 мільйона гривень бюджетних коштів, виділених ЧАЕС на роботи із зняття з експлуатації і перетворення об’єкта «Укриття», самовільно витрачено директором і його заступником на ремонт своїх офісних кабінетів. Це не просто грубе порушення бюджетного законодавства України, а кримінальний злочин, який іменується «нецільовим використанням бюджетних коштів». Занепокоєні й наглядові органи, оскільки капітальний ремонт виконувався без затвердженого проекту та експертизи, що є порушенням усіх існуючих норм і правил.
І це тоді, як постійно не вистачає грошей полагодити ліхтарні стовпи, що покосилися немов після буревію; не вистачає грошей відремонтувати їдальні й створити затишок для працівників. А загін пожежної охорони Чорнобильської АЕС з вересня місяця не отримує заробітної платні. Заборгованість по зарплаті становить лише 30 відсотків від вартості ремонту директорського офісу. Але Смишляєв та Неретин цим аж ніяк не переймаються. Усе відбувається в «кращих» традиціях ЧАЕС, точніше традиціях її колишніх і теперішніх керівників у виконанні «добре зіграного» на грошових махінаціях квартету.