«Задобрена» ялинка Ольги Крюкової
Чотири покоління родини Крюкових – прабабуся, бабуся, мама та сама Ольга – збирають ялинкові прикраси. Їх у колекції вже понад тисячу: із різних країн (Німеччини, Австрії, Польщі, Лівану, Єгипту) та історичних періодів останніх ста років. Ялинка займає половину вітальні Крюкових у квартирі на Подолі. Встановлять її як завжди, сьогодні, 25 грудня, а приберують десь аж у середині лютого. Новий рік – головне свято для пані Ольги, а колекція прикрас – найбільше її захоплення.
Кожна іграшка – символ
Прабабуся Ольги Крюкової була полькою, і тому в колекції багато іграшок з Польщі – здебільшого на релігійні теми. Святий Миколай – хлопчина в довгому одязі, з короткою стрижкою, крилами за спиною та свічкою в руці; величезна куля із символічним зображенням Різдва Христового...
«Традиція прикрашання ялинки йде від часів язичництва, тоді кожна іграшка щось символізувала: приміром, яблука – багатство, – розповідає пані Ольга. – Хоч як дивно, ці традиції перейняло християнство. Тож ялинкові прикраси – надзвичайно різноманітні: фрукти, свічки, птахи, тварини та безліч інших прикладних і фантастичних речей».
В Італії, скажімо, немає ні Санта-Клаусів, ні Дідів Морозів, натомість головним героєм новорічних свят є біффана – прикрашена голова (на знімку). Іграшки з арабських країн – переважно абстрактні кульки зі скла. А в Єгипті, наприклад, новорічних фігурок взагалі немає.
Таємничі крадії
«Прикрашання ялинки для нашої сім’ї – таїнство, – розповідає далі пані Ольга. – Деякі іграшки вішає певний член родини: скажімо, у брата Віталика є улюблений чортик. Якщо я його знайшла серед численних коробок з іграшками, то віддаю братові, він обирає місце на ялинці і вже ніхто не може звідти чортика перевісити. Тато завжди встановлює верхівку, мама – кулю зі старого набору «Байки Крилова» (із шести залишилася лише одна)».
Іноді на гілці – до семи іграшок (її самої й не видно), бо в родині Крюкових вішають їх усі, цінуючи навіть найпростіші екземпляри. А ще ялинку прикрашають чотирма гірляндами та встановлють її на вертушку, аби оберталася. Для гостей-дітей на ялинці є сюрприз, найцінніша іграшка з усієї колекції – німецька шишка із пап’є-маше кінця ХІХ століття. Вона розкривається, і всередині – цукерки та два маленьких пупсики. Збереглися вони до наших днів, як і запах тодішніх цукерок.
«Уявляєте, які були ласощі, адже запах тримається понад сто років! – дивується Ольга. – Перехоплює подих і від розуміння того, що цю шишку тримала в руках моя прапрабабуся!» Зараз до іграшки вкладають уже сучасні цукерки, і, поки діти шукають сюрприз, дорослі можуть спокійно розмовляти. При цьому в Ольги, як справжнього колекціонера, стискається серце, коли до ялинки хтось прагне доторкнутися, адже іграшка може розбитися. Але хоча в родині й застосовують суворі засоби безпеки, щороку недораховують щонайменше одну іграшку. Деякі ж просто самі руйнуються від старості. Погана прикмета, коли розбився дзвіночок, бо він символізує щастя.
Одного ж разу колекція Крюкових відчутно поріділа. Із підвалу, де родина зберігала коробки з іграшками, їх викрали. Там були особливо цінні екземпляри – 1915-1920 років. Відтоді ялинкові прикраси родина зберігає в квартирі.
Винахідлива Ольга вже й сама поповнила колекцію. Одного разу звичайну шишку розмалювала спреями. Вийшло чудово. Тепер усі запитують: «Де ти таку гарну купила?!» Одна ж червона німецька куля розбилася, але не на дрібні, а на чималі друзки. Їх співачка зібрала, перев’язала гумовою стрічечкою – вийшов симпатичний еліпс…
Як добра знайома
Останнім часом прихильники, які знають про захоплення Ольги Крюкової, дарують їй ялинкові прикраси. Співачка від цього в захваті: «Приємно, що люди, які цікавляться творчістю, пам’ятають і про мої захоплення. Такі подарунки особливо дорогі».
І все ж головним джерелом поповнення колекції є спеціалізовані магазини, повз які Ольга просто не може пройти. У столиці, у місцях, де продають ялинкові прикраси, її вітають як давню знайому. «Найбільший їхній вибір був кілька років тому, – ділиться спостереженнями співачка. – Загалом, у нас зараз іграшки не такі різноманітні, як у Європі, хоча в мене є кілька класних прикрас, куплених саме в Києві».
Ціна деяких сучасних експонатів – ексклюзивних, зроблених вручну – дорівнює ціні золотої обручки. Деякі ж предмети Ольжиної колекції цілком заслужено можна виставляти в музеях. Співачка ж – майже професійний експерт. Лише поглянувши на іграшку, може сказати, коли вона зроблена. Навчилася цього не з книг, а з практики та спілкування з бувалими людьми.
«Я полюбляю ялинкові прикраси, тому що немає свят, кращих за новорічні. Їх люблять усі, – впевнена Ольга. – Крім того, новорічні іграшки приносять щастя – що їх більше на ялинці, то вона «добріша», а отже наступний рік буде щасливішим.
Віденські казки
Цього року пані Крюкова додала до колекції надзвичайно цінні прикраси, якими й збирається «задобрити» ялинку. У Відні, де виступала для австро-української фірми, придбала мініатюрні груші, гранат, черевички, сумочку, пташок та інші витвори «ялинкового» мистецтва. «Була там на початку грудня: Відень неперевершений у передноворічні дні, – згадує Ольга. – Чи не щогодини з’являються нові ялинки, всюди – гірлянди!»
У маленькому провулку Оля помітила вітрину з чудовими ялинковими прикрасами. Магазин же треба було пошукати: пройти в арку та відкрити величезні двері – як у «пряничного будиночка». «За дверима ж мене зустрів інший світ: враження, ніби час зупинився, і ти потрапив у казку братів Грімм», – згадує співачка. Тут продають лише різдвяні прикраси, звучить легкий джаз та панує приємна напівтемрява. Багато ялинок: одну прикрашають лише птахи, другу – черевички, третю – троянди. У цьому магазині Оля залишила чи не весь гонорар за виступ, а в продавщиці (до речі, польки) на лобі з’явилися краплини поту, доки вона впакувала до коробки кілька десятків іграшок, які й «помандрували» до Києва. Звісно, звідси не хотілося йти: «Такого потужного відчуття свята в мене ніде більше не було».
А згодом здійснилася й ще одна давня мрія Ольги Крюкової! Власне, відтоді, як викрали прикраси, ялинка залишилася без верхівки. Чотири роки тому на різдвяному ринку в тому ж таки Відні Оля побачила надзвичайну прикрасу – червону, з дзвіночками. Але тоді, на жаль, не вистачило грошей, щоб її купити. Цього разу Ольга з мамою знову пішла на той самий ринок і на диво виявилося, що верхівка ніби чекала на них! «Я була неймовірно щаслива! Хотіла одразу, приїхавши до Києва, ставити ялинку, але все ж дочекалась сьогоднішнього дня!»