Якось, йдучи до станції метро «Нивки», у підземному переході в найлюднішому місці побачила чималого пса, породу якого не берусь визначити. Неважко було здогадатися, що господарі, якщо взагалі такі в нього колись були, долею чотирилапого не дуже переймалися, а потім, певне, і взагалі зробили вигляд, що згубили його.Пес лежав і сумним поглядом проводжав перехожих, які поспішали у своїх справах. Куди вже їм було перейматися собачими проблемами, коли й своїм, людським, ледве встигають дати раду....