Опоненти часто не чули один одного

Червоною ниткою через словесні вправи Віктора Януковича проходили мотиви мультиплікаційного кота Леопольда – про необхідність миритись і об’єднувати Україну. Складалося враження, що «відпускний» прем’єр уже визнав свою поразку і намагається домовитися.

Досвід масових мітингів істотно поліпшив ораторські навички Віктора Ющенка, однак і в нього не бракувало недоліків. На жаль, він уподібнювався до опонента і не завжди конкретно відповідав на запитання.

Ці теледебати були цікавіші за попередні. По-перше, Ющенко почувався значно краще, ніж минулого разу. По-друге, вийшло щось подібне до дискусії. Поряд із шаблонними фразами ми почули мовні «перли» на кшталт «На церквях вывешивают людей», «Вы не забывайте о том, что Вы меня, как говорят, обижаете» (від Януковича). Ющенко подарував новітньому фольклору фрази «Вам доведеться пояснити виборцям, куди намазати, на який бутерброд, 12 відсотків економічного чуда», «Янукович – це реальність», «Речь не о людях идет, о власти!».

Хітом цих дебатів стала, мабуть, зоофілософія. «Згідно з біблійним висловленням, козли – це зрадники. Є ще барани, вівці…» «Якщо мене назвати вовком…» Хоча дивлячись на кремезну статуру автора цих слів, із вовком схожості знаходиш мало. До речі, цього разу варто подякувати телеоператорам, які показували обох кандидатів приблизно однакову кількість часу і навмисне не підловлювали одного з них у незручній позі. Ющенко інколи занадто емоційно жестикулював, але загалом тримався впевненіше від опонента. У Януковича часто був вираз обличчя хлопчика, якого зловили на чомусь сороміцькому. Та й термін оренди неприродної усмішки, розробленої чи не російськими політтехнологами, мабуть, закінчився.

В українських теледебатах складно визначити переможця, оскільки класичної дискусії все ж не відбувається. Обидва кандидати ставили риторичні запитання і, по суті, не чули один одного. Кожен говорив про наболіле, тим самим ламаючи ідею і формат передачі. Для Януковича це був шанс виправдатися чи викликати жалість. Для Ющенка – озвучити те, чого не можуть почути жителі багатьох регіонів: російські школи не закриватимуться і східні області ніхто не збирається обносити колючим дротом.