– Серце крається, коли дивлюся, як бідолашні хлопчаки, зіщулившись від холоду, замітають задарма території приватних підприємств, а хтось наживається на цьому, – із такими словами занепокоєння звернулася до мене на вулиці жителька столиці Ганна Олексіївна. – Хоч би на цигарки дали цим бідолашним солдатикам…Вона й сама чекає повернення свого Миколки, який служить на Житомирщині. Часто в гості до нього не їздить, бо хвороби від тяжкої праці даються взнаки, а от передачі шле щотижня. Проте чомусь...