Межипростір Леся Танюка
Є книжки, які за один вечір не прочитаєш-перегорнеш. До них хочеться повертатися знов і знов. Поміж таких – і «Слово. Театр. Життя» – книжки відомого українського діяча культури, народного депутата України Леся Танюка, видані за Програмою випуску соціально значущих видань.
Суть заголовка цієї публікації пояснимо словами поета Василя Стуса, які наводить у передмові до тритомника «Слово. Театр. Життя» Микола Жулинський: «Зайди за грань. Нам надто тяжко жити непевністю». Це про час і суспільство, коли умови для людини творчої – нестерпні. Ці слова – до тих, хто не міг жити непевністю, але міг «зайти за грань». Василь Стус, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Опанас Заливаха… Згадаймо: 1959 року в Києві було створено національно-культурний осередок – Клуб творчої молоді, президентом якого тоді обрали Леся Танюка. Чорна пелена режиму 60-х – 80-х років не приглумила бунтівного характеру Танюка: митець відкрив-виписав неспроможність тієї системи сприймати людину творчу, яка обрала автономну форму буття в культурному межипросторі. Та, мабуть, годі «заполітизовуватися», краще почитаймо книжки.
До першого тому ввійшли власні вірші Леся Танюка та переклади класиків всесвітньої літератури – зі збірок «Червона калина» (1960 – 1961), «Сповідь» (1962 – 1963), «Я вчора був Гамлетом» (1963 – 1968), поезії й релікти різних років тощо. Поміж перекладів, зокрема з польської, – Анджей Явень (Кароль Войтила, Папа Іван Павло II).
До другого тому, «Театр», – есеї про театр та людей театру, до третього, «Життя», – щоденники митця 1956 – 1959 років. Як зауважує автор у «Передньому слові»: «Фактично III том – це історія одного українського радянського і пострадянського життя – з усіма його інтелігентськими ілюзіями, змінами світогляду й становлення – на тлі мінливої доби – від перших кроків бунтівного радянського шістдесятництва до незалежного українського парламентаризму межі XX – XXI ст.» Розшифруємо: це атмосфера Києва періоду хрущовської «відлиги». Унікальні лекції та бесіди Мар’яна Крушельницького, у якого Танюк закінчив курс режисури: це потаєний Лесь Курбас, це нововідкритий Микола Куліш, це «Березіль» і весь фактично заборонений на той час експериментальний український театр. Це Клуб творчої молоді в Києві…
Нещодавно побачив світ і IV том – «Твори», в якому – щоденники Леся Танюка 1959 – 1960 років.З огляду на зацікавленого культурологією читача, зупинімось на томі другому – «Театр». Уже назви розділів: I. «Pro scena sua», II. «Лесь Курбас», III. «Микола Куліш», IV. «Драма», V. «Біографія доби» (це – і Юрій Смолич, Василь Блакитний, Яків Мамонтов, Олександр Шумський, Коте Марджанішвілі, Василь Барка, Микола Хвильовий…), VI. «Парастас» (це – й Іван Світличний, Алла Горська, Мар’ян Крушельницький, Олександр Дейч, Сергій Параджанов, Вячеслав Чорновіл), VII. «Кому закони не писані (мова, культура, віра)» – говорять самі про себе. І – про «обрії» цього тому.
«Лесь Курбас, мистецький керівник та ідеолог Молодого театру. Цей театр працював у Києві, на вулиці Прорізній, і був по суті першим українським театром, з якого, як писав Остап Вишня: «Пішли єсть і березільці, і франківці, і шевченківці, і одещане, і заньківчани, і багато ще «мертвих і ненароджених» українських театрів…» – читаю в розділі «Лесь Курбас». – Започаткували Молодий театр студенти музично-драматичної школи імені Лисенка, перетвореної згодом на театральний інститут, згуртував цю молодь довкола себе запрошений до театру Миколи Садовського талановитий актор із Галичини Лесь Курбас. Молодотеатрівцями були (тобто починали під проводом Курбаса, пам’ятаймо про це!) Гнат Юра та Олександр Юрський, Поліна Нятко і Кость Кошевський, Анатоль Петрицький… чи не всі провідні майстри українсь-кої сцени»…
Книжка, певно ж, зацікавить і унікальними знімками. Це – й архівні, може, маловідомі портрети людей творчих – Леся Курбаса (1916 і 1930 років), Олександра Дейча (1918 – 1920 роки), Миколи Куліша (1930-й), Ірини Стешенко (1928 і 1953 роки), Алли Горської (1963-й)… Це і кадри-моменти з життя митців: як М.Крушельницький у ролі короля Ліра (Київ, 1958 р., Театр ім.І.Франка), сцени з «Маклени Ґраси» М.Куліша в постановці Леся Танюка 1962 року...